Третяк Іван Мойсейович

Третя́к Іва́н Мойсе́йович (20 лютого 1923 с. Мала Попівка, Хорольський район, Полтавська область  — 3 травня 2007, Москва)  — радянський військовий діяч, генерал армії (1976), заступник міністра оборони СРСР — Головнокомандувач військами ППО СРСР, Герой Радянського Союзу (24.03.1945), Герой Соціалістичної Праці (16.02.1982). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1976 роках. Член ЦК КПРС у 1976—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках.

Третяк Іван Мойсейович
рос. Ива́н Моисе́евич Третья́к
Народження	20 лютого 1923(1923-02-20) Мала Попівка, Хорольський район, Полтавська область
Смерть	3 травня 2007(2007-05-03) (84 роки) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР,  Росія
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	піхота, війська ППО
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1939—1991
Партія	ВКП(б)
Член	ЦК КПРС
Звання	Генерал армії
Командування	Головнокомандувач військами ППО, командувач військами військових округів
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Інше	Храбрые сердца однополчан. М., 1977.
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»

Життєпис

Народився 20 лютого 1923 року в селі Мала Попівка Хорольського району Полтавської області УРСР в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1943 року.

У Червону армію був призваний у 1939 році. У 1941 році закінчив Астраханське стрілецько-кулеметне училище. З початку радянсько — німецької війни брав участь у бойових діях. В 21 рік — командир полку.

24 березня 1945 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після війни займав ряд важливих посад в Радянській армії. Пройшов шлях від командира полку до головнокомандувача військ ППО і заступника міністра оборони СРСР.

У 1949 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.

З 15 квітня 1956 по 19 жовтня 1957 року — командувач 26-ї гвардійської стрілецької дивізії.

У 1959 році закінчив Військову академію Генерального штабу.

З січня 1960 року — начальник штабу — 1-й заступник командувача 3-ї загальновійськової армії в Групі радянських військ у Німеччині.

У грудні 1964 — вересні 1967 року — командувач 4-ї армії Закавказького військового округу.

У 1967—1976 роках — командувач військ Білоруського військового округу.

У 1976—1984 роках — командувач військ Далекосхідного військового округу. 1 вересня 1983 року віддав наказ знищити пасажирський «Боїнг 747» південнокорейської авіакомпанії «Korean Air Lines», який відхилився від курсу. В результаті інциденту загинули 246 пасажирів і 23 члена екіпажу.

З 19 червня 1984 по 11 липня 1986 року — головнокомандувач військ Далекого Сходу.

З 12 липня 1986 по 11 червня 1987 року — заступник міністра оборони СРСР — головний інспектор міністерства оборони СРСР.

З 11 червня 1987 по 31 серпня 1991 року — заступник міністра оборони СРСР — головнокомандувач Військ протиповітряної оборони СРСР.

31 серпня 1991 року пішов у відставку. Помер 3 травня 2007 року. Похований у Москві.

Вшанування пам'яті

У 1986 році його бронзовий бюст встановлений в місті Хорол.

Декомунізаційні закони набули чинності у травні 2015 року. Згідно з визначеними дедлайнами, в частині демонтажу пам'ятників Хорольська місцева рада мала ухвалити рішення до 21 лютого 2016 року, а голова Полтавської ОДА — до 21 травня 2016 року. Лише 24 листопада 2016 року міська рада Хорола ухвалила рішення, згідно з яким пам'ятник радянському генералові та членові ЦК КПРС Третяку визнано таким, що… не підлягає демонтажу. Відтак місцевий активіст Олександр Стеценко звернувся до суду. Проте суд першої інстанції, а згодом і апеляційний стали на бік Третяка — героя війни проти Німеччини і цивільного «Боїнга». Коло замкнулося. Хоча є чіткий висновок Українського інституту національної пам'яті:

Відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», пам'ятник-погруддя, встановлене в місті Хорол, на честь Третяка Івана, — особи, яка обіймала керівні посади в Комуністичній партії та вищих органах державної влади СРСР, має бути демонтовано”.

У місцевій владі знайшли лазівку в законі, заявивши: мовляв, це пам'ятник не діячу комуністичного режиму, а герою Другої світової війни. Проте в УІПН наголошують, що законодавство не захищає Івана Третяка навіть у цій іпостасі. Адже в законі зроблено винятки для пам'ятників, які пов'язані з опором та вигнанням нацистів з території України. Проте Герой Радянського Союзу Іван Третяк служив у частинах 2-го Прибалтійського та Західного фронтів. Тому жодних винятків для нього не передбачено.

У коментарі полтавському телеканалу «Лтава» мер Хорола Сергій Волошин пояснював затятість так: мовляв, місцевих жителів опитали, і вони підтримали збереження пам'ятника Івану Третяку, як земляку, який «досяг у житті великих успіхів».

Як відомо, відповідно до вимог закону, в разі пасивності місцевої влади силове рішення демонтаж комуністичних пам'ятників має ухвалювати й реалізовувати обласна державна адміністрація. Однак у Полтавській ОДА стали на бік хорольських любителів Третяка. Вдавшись до іншого, вже третього аргументу. Мовляв, у 2010 році погруддя Івана Третяка було взяте управлінням культури ОДА на попередній облік як «об'єкт культурної спадщини» та цінний «об'єкт монументального мистецтва».

1 лютого 2023 року начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін видав розпорядження «Про демонтаж пам'ятника-погруддя Герою Радянського Союзу, Герою Соціалістичної Праці І. М. Третяку І. М. Третяку в місті Хорол Полтавської області».

25 лютого 2023 року бронзовий бюст у Хоролі було демонтовано.

Військові звання

• генерал-майор (27.08.1957)
• генерал-лейтенант (1964)
• генерал-полковник (1967)
• генерал армії (29.10.1976)

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (24.03.1945);
• Герой Соціалістичної Праці (16.02.1982);
• орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація)IV ступеня (23.02.2003);
• чотири ордени Леніна (24.03.1945, 04.05.1972, 21.02.1978, 16.02.1982);
• три ордени Червоного Прапора (15.07.1944, 14.10.1944, 22.02.1968);
• орден Кутузова III ступеня (29.09.1943);
• орден Олександра Невського (20.03.1945);
• орден Вітчизняної війни I ст. (11.03.1985);
• два ордени Червоної Зірки (05.07.1943, 1954);
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІ ст. (22.02.1989);
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ст. (30.04.1975);
• медалі СРСР
• три іноземні ордени

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Посилання

• Иван Моисеевич Третьяк [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Третьяк Иван Моисеевич [Архівовано 25 травня 2008 у Wayback Machine.]