Тре́скури, сабо́, кломпи, клоги (швед. träskor, однина träsko, фр. sabots, нід. klompen, однина klomp, англ. clogs) — дерев'яні черевики; взуття як елемент традиційного національного одягу в Європі. Зазвичай використовувалися робітниками та селянами як зручне і дешеве взуття на фабриках, шахтах, фермах. Ці казкові[джерело?] черевики з дерев'яними підошвами у Швеції дотепер продають і носять у селах або на пляжі. Існує безліч різновидів дерев'яного взуття, в залежності від країни в якій вони зроблені: це і туфлі на підборах, і черевики, і навіть сандалі.

Нідерландські кломпи

Країни і географічні райони, в яких поширене дерев'яне взуття, це перш за все Швеція, Данія, Нідерланди, Бельгія, Галісія, Кантабрія, Литва.

ІсторіяРедагувати

У Франції дерев'яні черевики називаються «сабо», у Великій Британії — «клог», в Нідерландах — «кломпи», в Литві — «клумпес». Традиційно їх виготовляють з різних видів деревини — з верби, тополі, берези, буку та ін. порід.

  • Зараз називають так не тільки традиційні дерев'яні черевики, але і просто вид взуття без задника на високій підошві. Вони найчастіше зроблені зі шкіри та інших сучасних матеріалів. Але іноді, для любителів цієї форми взуття існують гібридні варіанти типу сандалів з дерев'яною підошвою і м'яким верхом. Вони зроблені цілком з гуми, найчастіше використовуються як взуття для роботи на садівництві, тому їх зручніше всього мити і сушити.
  • Існують також спеціальний вид дерев'яного взуття для танців: трескур, сабо, кломп, «клоггінга» (від — «клог»). Вони схожі зі взуттям для виконання чечітки, але по іншому звучать.
  • Дерев'яний черевик використовувався анархістами як символ політичної боротьби в XIX і початку XX століття. Саме слово «саботаж» походить від французької назви дерев'яного черевика «сабо». І так називалася тактика голландських профспілкових діячів, які кидали дерев'яні черевики в механізми фабричних верстатів, викликаючи тим самим зупинку роботи. В наші дні це є одним із символів Північної Європи і популярні як сувенір.

В УкраїніРедагувати

В Україні дерев'яне взуття було відоме під назвами колодки[1], дерев'янки, деревняки, дерев'янці, довбанки, довбанці, колодянці, шкарбани, трепаки, трапаки.

Дерев'яне взуття було поширене в Україні настільки, що його вміла виготовляти майже кожна сім'я чи родина. Зокрема, у бойків в Карпатах, видовбане з дерева — довбанки, довбанці. В інших регіонах України відомі назви: дерев'янки, дерев'янці, колодянки, деревняки та ін. На Волині — трепаки, трапаки. На Закарпатті — бочкори. На Полтавщині (с. Дейманівка Пирятинського р-ну) ще у середині ХХ ст. використовували плоскі калошоподібні «шкарбани» чи «постоли», котрі взимку одягали на чоботи для захисту взуття під час косіння очерету по кризі на річках і ставках. Причиною носіння дерев'яного взуття були злидні. Воно, через твердість і неподатливість, дуже часто спричиняло появу мозолів, кривавих ран.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Колодка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

ПосиланняРедагувати