Тренування — навчання, вправи для вдосконалення навику, майстерності.[1] Те саме, що тренінг[2] (від англ. to train) виховувати, навчати — «тренування, а також спеціальний тренувальний режим», або «спеціальне приміщення для тренування (у 1 значенні)».[2]

Засоби. Розвиток якостей вправами. Теоретико-методичні підходиРедагувати

До засобів тренування відносяться загально-підготовчі, спеціально-підготовчі, спеціальні вправи. Вправа — це «розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою», а також «спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань».[3] Це комплекс, цілеспрямований на розвиток і вдосконалення певних функцій організму та особистості в цілому до певної діяльності.[4] Тре́нінг (англ. training) — означає вправа,[5] — запланований процес модифікації (зміни) відношення, знання чи поведінкових навичок того, хто навчається, через набуття навчального досвіду з метою ефективнішого використання набутих знань і навичок в одному виді діяльності або в певній галузі.

Тривалість і характер інтервалів відпочинку між вправами визначає здебільшого спрямованість тренувальної роботи. Під час інтервалів відпочинку між вправами проходить відновлення працездатності.

Спортивне тренуванняРедагувати

Спортивне тренування — детально організований педагогічний процес виховання, навчання та підвищення рівня фізичної і функціональної підготовленості спортсменів в умовах правильного гігієнічного режиму, на основі педагогічного та лікарського контролю, а також самоконтролю.[5] Це планований педагогічний процес, до якого входить навчання спортсмена спортивній техніці та тактиці, розвиток його фізичних здібностей.

Спортивне тренування представляє собою процес доцільного використання всієї сукупності чинників (засобів, методів, умов), які дозволяють більш спрямовано впливати на розвиток спортсменів і забезпечити необхідний ступінь їхньої готовності до спортивних досягнень.

Психологічний тренінгРедагувати

Психологічний тренінг — методика впливу на особистість з метою підвищення ефективності взаємодії із суспільством.[2] В медичній практиці, зокрема, досить поширений психотренінг за Скуміним, який складається з п'яти вправ: «Релаксація» — послідовне розслаблення м'язів ніг, рук, тулуба, шиї, голови. «Тепло» — викликається у ногах, руках, сонячному сплетенні, шиї, голові. «Паріння, невагомість» — використовуються формули які викликають відчуття паріння, невагомості, «розчинення» тіла. «Цільове самонавіювання» — формули його визначаються конкретними лікувальними завданнями. Вони направлені на вироблення адекватного відношення до хвороби, нормалізування сну, корекцію характерологічних відхилень, подолання страхів, тривог, мобілізацію ресурсів особистості. «Активація» — проводиться за допомогою формул та уявлень, сприяючих виходу зі стану занурення. Підкреслюється, що організм зарядився енергією, силою і це сприяє відновленню здоров'я, подальшому покращанню стану.[6]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Тренування // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. ISBN 966-569-013-2 (стор.: 1472) Доступ
  3. Вправа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Айунц Л.Р. Гімнастика. (Коротко про головне) Методичні матеріали до теортичної підготовки студентів факультету фізичного виховання і спорту. — Житомир: Вид-во ЖДУ, 2008. — 62 с. (стор.: 33)
  5. а б В.М. Костюкевич Теорія і методика тренування спортсменів високої кваліфікації: Навчальний посібник. — Вінниця: «Планер», 2007. с. 273 с
  6. Психотренінг за Скуміним. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 27 вересня 2017. 

ЛітератураРедагувати

  • Теорія і методика спортивних тренувань: навч.-метод. посіб. / уклад. І. Ю. Наконечний. — Чернівці: ЧНУ, 2018. — 196 с.

ПосиланняРедагувати