Трегубчак Станіслав Олегович
Станісла́в Оле́гович Трегубчак (1987—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Трегубчак Станіслав Олегович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
23 серпня 1987 Кривий Ріг | |
| Смерть |
31 липня 2014 (26 років) Шахтарськ | |
| Поховання | Кривий Ріг | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Короткий життєпис ред.
Народився 1987 року в місті Кривий Ріг. Батько Трегубчак Олег працював водієм, мама Трегубчак Лариса — бухгалтером; виростав із старшою сестрою. Любив рибалити, грати у футбол. Закінчив 2004 року Криворізьку ЗОШ № 60. В ПТУ № 45 2005-го здобув професію електрогазозварювальника, пройшов строкову службу у лавах ЗСУ — 2007—2008 роки; служив у місті Нікополь (військова частина А0593 — зенітно-ракетні війська). Демобілізувавщись, працював на різних підприємствах. З листопада 2013-го працював електрозварювальником коксівного цеху № 1 коксохімічного підприємства ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Мобілізований у березні 2014-го, гранатометник, 25-та окрема повітрянодесантна бригада.
31 липня 2014-го загинув під час спроби батальйону 25-ї бригади здобути штурмом Шахтарськ.
Терористи тимчасово поховали полеглих біля недобудованої церкви в парку Шахтарська — разом з побратимами: Артемом Джубаткановим, Євгеном Сердюковим, Олексієм Сєдовим, Володимиром Халіним, Петром Федорякою, та, можливо — Володимиром Самишкіним. Тоді ж поліг Андрій Болтушенко. Вважається зниклим старший лейтенант Шатайло Михайло Сергійович — тіло не ідентифіковане.
9 жовтня 2014-го його тіло ексгумували пошуковці місії «Евакуація-200» та привезли до Дніпропетровська. Похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невідомий № 788. Згодом упізнаний за тестами ДНК.
Перепохований в Кривому Розі 13 квітня 2015 року, кладовище «Центральне», Алея Слави.[1]
Без Станіслава лишилась наречена.
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.
- в школі, де навчався Трегубчак, відкрито меморіальну дошку його честі[2]
- відзнакою міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно).
Примітки ред.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Трегубчак Станіслав Олегович [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- https://1kr.ua/news-20372.html [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Меморіальна дошка на честь Трегубчака Станіслава Олеговича (23.08.1987 — 07.2014), солдата Збройних сил України, який загинув при виконанні військового обов'язку під час захисту територіальної цілісності та недоторканності України
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |