Трасянка

суржик російської та білоруської мов

Трася́нка (біл. Трасянка; Trasianka) — змішана мова або соціолект на основі білоруської мови (аналогічний українсько-російському суржику), переважно з російською лексикою й білоруськими фонетикою й граматикою. Виникла як засіб спілкування між міськими й сільськими жителями. Тепер поширена в сільській місцевості Білорусі.

Походження термінаРедагувати

У перекладі з білоруської слово трасянка буквально означає низькоякісне сіно, коли селяни змішують, перетрушують (від білоруського трасуць, тобто трясуть) солому з сіном. Пізніше сенс даного терміну «недоброякісна суміш» був перенесений в сферу мови. Своє нове значення («суміш білоруської та російської мов») слово отримало відносно недавно (у другій половині 1980-х років), коли цілий ряд публікацій на сторінках літературної газети «Літаратура і мастацтва» розкритикував стан білоруської мови в радянський період.[1] Феномен ж змішання білоруської та російської (а також російської та української, тобто суржик) мов виник і став залучати до себе увагу задовго до цього. Так, наприклад, ще в 1930-і роки Вацлав Ластовський називав це явище «чаўня».[2] Вважається, що значну роль в популяризації терміна «трасянка» у ставленні до білорусько-російської змішаної мови зіграв білоруський політик і публіцист Зенон Позняк.

Термін «трасянка» з'явився нещодавно, тому не всі жителі теперішньої Білорусі, межуючих районів Росії, ​​України й поготів, знають, що вона є, або усвідомлюють, що самі говорять трасянкою.

ІсторіяРедагувати

Змішана мова в дорадянський і ранній радянський періодРедагувати

Змішання російської та білоруської мов на території сьогоднішньої Білорусі має довгу історію. Причина полягає в тому, що білоруські (а також українські) землі протягом тривалого часу були прикордонними регіонами, у яких місцеві діалекти перебували в контакті з близькородинними і в той же час соціально домінантними мовами: польською та російською. Коли в кінці XVIII століття Велике Князівство Литовське зі складу Речі Посполитої увійшло до складу Російської імперії, полонізація населення і вплив польської мови послабилися. Підтвердження цьому явищу може бути знайдено в п'єсі XIX століття, написаної Вікентієм Дуніним-Марцинкевичем — «Пінська шляхта» (1866), у якому відбилися мовні тенденції того часу. А статті, що описують змішання російської та білоруської мов виявляються з початку XX століття (наприклад, в газеті «Наша Ніва»). Питання про те, чи можна називати «трасянкою» ці старі форми змішування білоруського та російського мов, є спірним, тому що в той час змішана мова не передавалася з покоління в покоління. Об'єктом публіцистичних суперечок білорусько-російська мова стала не раніше 1920-х років.[3]

Після Другої світової війниРедагувати

Зародження феномена, яка отримав в 1980-і роки назву «трасянка», пов'язане з фундаментальними соціо-демографічних змінами, що мали місце в Білоруській Радянській Соціалістичній Республіці після Другої світової війни, а на території східних білоруських областей, можливо, ще раніше — до цієї війни.[4] Індустріалізація Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки привела до масової міграції робочої сили з сіл в міста. Так, якщо в 1959 році в містах проживало лише близько 31% населення республіки, то в 1990 році частка міського населення зросла до 66%.[5] У той же час спостерігається приплив етнічних росіян з інших регіонів Радянського Союзу в БССР, де вони часто займали керівні посади в Білоруської комуністичної партії, у сфері державного управління та на державних підприємствах. У таких умовах колишні сільські жителі, носії білоруської (переважно діалектного) мови були змушені підлаштовуватися під російськомовне оточення, що, однак, не завжди вдавалося повною мірою.[6] У результаті подібного пристосування до російської мови виникла так звана трасянка в її сьогоднішньої формі. Крім того, діти теперішніх поколінь засвоювали російську мову в якості своєї першого мови.[7]

Лінгвістична довідка та походженняРедагувати

Лексика й граматика трасянки складна й багата. Утворена вона на основі двох близькоспоріднених мов з усталеними літературними нормами.

Унаслідок негативної конотації терміна «трасянка» було запропоновано не вживати його в лінгвістичної дискусії і використовувати замість нього термін «білорусько-російська змішана мова».[8]

Початок лінгвістичної дискусії про білорусько-російську змішану мову відноситься до першої половини 1990-х років.[9] Відомі білоруські дослідники неодноразово відзначали спонтанний, індивідуальний, безсистемний і навіть «хаотичний» характер змішання білоруської та російської мов.[10][11] Однак через відсутність корпусу змішаної мови «ранні» дебати про неї ґрунтувалися переважно на неофіційних спостереженнях. Перше емпіричне дослідження даного явища було проведено тільки на початку 2000-х років в столиці Білоруси — Мінськ.[12]

У період між 2008 і 2013 років у рамках наукового проєкту, що проводилися мовознавцями та соціологами з Ольденбургского університету (у співпраці з Білоруським державним університетом у Мінську) було створено два корпуси спонтанної змішаної мови.[13] Отримані в рамках даного проєкту результати підтверджують думку, що білорусько-російська змішана мова на сьогоднішній день не може бути охарактеризована як виразно стабільний на всій території Білорусі «fused lect»[14] («змішаний код»).[15] З іншого боку, у змішаній мові на всіх мовних рівнях спостерігаються певні стабільні моделі, характерні для всієї території Білорусі, які є або загальними для змішаної мови і одного з «мов-донорів» (білоруської або російської) або ж, навпаки, відрізняють змішану мова від обох «мов-донорів». У словниковому складі і морфосинтаксисі змішаної мови однозначно переважають російські елементи і риси. Словозміна є змішаною, і навіть у вимові помітний вплив російської мови. У цілому білорусько-російська змішана мова на даному етапі в роботах проєкту класифікується як сукупність регіональних соціолектів.[16] Інші ж роботи продовжують описувати її як «хаотичну» і «спонтанну» форму змішання мов.[17]

Соціологічні характеристики змішаної мовиРедагувати

У соціологічній і соціолінгвістичній частині Ольденбурзького наукового проєкту з вивчення вживання змішаної мови в Білорусі були отримані серед інших наступні результати: на питання про «рідну мову» приблизно 38% з 1200 опитаних вибрали відповідь «білорусько-російська змішана мова», 49% назвали білоруську мову і 30% — російську (дозволялося вибрати кілька відповідей). Однак в якості їх «першої мови» близько 50% респондентів назвали змішану мова, 42% вибрали російську мову і 18% — білоруську (тут також можна було вибрати кілька відповідей). А в якості «основної» (тобто переважно використовується) мови близько 55% опитаних назвали російську мову, 41% — змішану мова і тільки 4% — білоруську мову.

Крім того, результати даного проєкту суперечать поширеній думці, що вживання білорусько-російської змішаної мови є показником низького рівня освіти і недостатнього володіння білоруської або російської літературними мовами.[18] Змішана мова поширена серед білорусів з різним рівнем освіти і серед представників різних вікових груп; вона вживається паралельно з літературною мовою, у більшості випадків з російським.[19] Ступінь наближення змішаної мови до російської або білоруської літературної мови залежить від таких факторів, як співрозмовник, місце і тема розмови і т.д. Серед молодого покоління білорусів частка вживання змішаної мови знижується на користь російської мови.

Уживання в літературіРедагувати

2018 року в Мінську вперше видано детективне оповідання Каміли Цень «Я прыду за табой у аўгусце», що написане трасянкою[20].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Zaprudski, S. (2014): Zur öffentlichen Diskussion der weißrussischen Sprachkultur, zum Aufkommen des Terminus Trasjanka und zur modernen Trasjankaforschung. In: Hentschel, G. et al. (Hrsg.): Trasjanka und Suržyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? Frankfurt/M., 119—142.
  2. Языковая ситуация в Беларуси: Типология языковых ситуаций. — С. 54.
  3. Zaprudski, S. (2014): Zur öffentlichen Diskussion der weißrussischen Sprachkultur, zum Aufkommen des Terminus Trasjanka und zur modernen Trasjankaforschung. In: Hentschel, G. et al. (Hrsg.): Trasjanka und Suržyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? Frankfurt/M., 119—142.
  4. Hentschel, G. (2014): Belarusian and Russian in the Mixed Speech of Belarus. In: Besters-Dilger, J. et al. (eds.): Congruence in Contact-Induced Language Change: Language Families, Typological Resemblance, and Perceived Similarity. Berlin/Boston, 93-121.
  5. Marples D. A. (1996): Belarus. From Soviet Rule to Nuclear Catastrophe. Basingstoke/London.
  6. Zaprudski, S. (2007): In the grip of replacive bilingualism: the Belarusian language in contact with Russian. International Journal of the Sociology of Language 183, 97-118.
  7. Хентшель Г. Белорусский, русский и белорусско-русская смешанная речь // Вопросы языкознания. — 2013. — № 1. — С. 53—76.
  8. Hentschel, G. & Zeller, J. P. (2012): Gemischte Rede, gemischter Diskurs, Sprechertypen: Weißrussisch, Russisch und gemischte Rede in der Kommunikation weißrussischer Familien. Wiener Slawistischer Almanach 70, 127—155.
  9. Bieder, H. (2014): Die weißrussisch-russische Mischsprache (Trasjanka) als Forschungsproblem. In: Hentschel, G. et al. (Hrsg.): Trasjanka und Suržyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? Frankfurt/M., 91-118.
  10. Мечковская, Н. Б. (1994): Языковая ситуация в Беларуси: Этические коллизии двуязычия. Russian Linguistics 18/3, 299—322.
  11. Cychun, H. A. Soziolinguistische, soziokulturelle und psychologische Grundlagen gemischten Sprechens. In: Hentschel, G. et al. (Hrsg.): Trasjanka und Suržyk — gemischte weißrussisch-russische und ukrainisch-russische Rede. Sprachlicher Inzest in Weißrussland und der Ukraine? Frankfurt/M., 163—172.
  12. Liskovets, I. (2009): Trasjanka: A code of rural migrants in Minsk. International Journal of Bilingualism 13, 396—412.
  13. Oldenburger Korpus zur weißrussisch-russischen gemischten Rede — Universität Oldenburg — Institut für Slavistik :: Carl von Ossietzky Universität Oldenburg
  14. Hentschel, G. (2014): Belarusian and Russian in the Mixed Speech of Belarus. In: Besters-Dilger, J. et al. (eds.): Congruence in Contact-Induced Language Change: Language Families, Typological Resemblance, and Perceived Similarity. Berlin/Boston, 93-121.
  15. Хентшель Г. Белорусско-русская смешанная речь («трасянка»): 11 вопросов и ответов // Русский язык в научном освещении. № 1 (33) — М.: Институт русского языка им. В. В. Виноградова, 2017 — ISSN 1681-1062 — С. 209–251
  16. Хентшель Г. Белорусский, русский и белорусско-русская смешанная речь // Вопросы языкознания. — 2013. — № 1. — С. 53—76.
  17. Мячкоўская, Н. Б. (2014): Трасянка ў кантынууме беларуска-рускіх ідыялектаў: хто і калі размаўляе на трасянцы? Веснік БДУ 1 серыя 4.
  18. Hentschel, G. & Kittel, B. (2011): Weißrussische Dreisprachigkeit? Zur sprachlichen Situation in Weißrussland auf der Basis von Urteilen von Weißrussen über die Verbreitung ihrer Sprachen im Lande. Wiener Slawistischer Almanach 67, 107—135.
  19. Hentschel, G. & Zeller, J. P. (2012): Gemischte Rede, gemischter Diskurs, Sprechertypen: Weißrussisch, Russisch und gemischte Rede in der Kommunikation weißrussischer Familien. Wiener Slawistischer Almanach 70, 127—155.
  20. Каміла Цень «Я прыду за табой у аўгусце»

ЛітератураРедагувати