Вікіпедія

Транспорт Узбекистану

Транспорт Узбекистану представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 447 400 км² (57-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, видовжена у субширотному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 1425 км, зі сходу на захід — 930 км[2][3]. Географічне положення Узбекистану дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Центральної Азії[4].

Транспорт Узбекистану M:
Транспортна система Узбекистану (англ.)
Транспортна система Узбекистану (англ.)
Територія
Площа 447,4 тис. км² (57-ме)
Рельєф рівнинно-гористий
Найвища точка гора Аделунга-Тогі (4301 м)
Повітряний
Аеропортів 53 (89-те)
Наземний
Автошляхів 86,5 тис. км (54-те)
Залізниць 3,6 тис. км (48-ме)
Водний
Узбережжя 0 км
Водних шляхів 1,1 тис. км (62-ге)
Найдовша річка Амудар'я (2620 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів 11,3 тис. км
Адміністрування
Орган галузеві агентства

Історія становлення і розвитку ред.

Автомобільний ред.

Докладніше: Автомобільний транспорт Узбекистану

Загальна довжина автошляхів в Узбекистані, станом на 2000 рік, дорівнює 86 496 км, з яких 75 511 км із твердим покриттям і 10 985 км без нього (52-ге місце у світі)[1].

  •  
    Будівництво моста через Амудар’ю, Хорезм, 2011
  •  
    Дорожні знаки Узбекистану
Див. також: Автошляхи Узбекистану та Номерні знаки Узбекистану

Залізничний ред.

Докладніше: Залізничний транспорт Узбекистану

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 3 645 км (48-ме місце у світі), з яких 3 645 км широкої 1520-мм колії (620 км електрифіковано)[1].

Повітряний ред.

Докладніше: Цивільна авіація Узбекистану

У країні, станом на 2013 рік, діє 53 аеропорти (89-те місце у світі), з них 33 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 20 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 6 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 13 (2);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 6 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (0);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 4 (18)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 29 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 2,7 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 114,3 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Узбекистан є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — UK, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Узбекистану мають літерний код ІКАО, що починається з — UT[1].

Див. також: Авіакомпанії Узбекистану та Аеропорти Узбекистану

Водний ред.

Докладніше: Водний транспорт Узбекистану

Річковий ред.

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2012 року становила 1 100 км(62-ге місце у світі)[1].

Головні річкові порти країни: Термез на Амудар'ї.

  •  
    Покинуті кораблі Аральської флотилії, Муйнак, 2008 рік

Трубопровідний ред.

Загальна довжина газогонів в Узбекистані, станом на 2013 рік, становила 10 401 км; нафтогонів — 944 км[1].

Міський громадський ред.

Докладніше: Міський громадський транспорт Узбекистану

Державне управління ред.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через агентство автомобільного і річкового транспорту, державні компанії Узбекістон темір їлларі (залізниці) та Узбекістон хавон їларі (авіалінії), що керуються держслужбовцями. Станом на 20 грудня 2016 року справами транспорту та інфраструктури в уряді Абдулли Аріпова опікувався перший віце-прем'єр Ачілбай Раматов[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Uzbekistan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Uzbekistan : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Узбекистану
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транспорт_Узбекистану&oldid=35177447