Транспорт Нідерландів

Транспорт Нідерландів представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 41 543 км² (135-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, трохи видовжена в меридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 315 км, зі сходу на захід — 270 км[2][3]. Географічне положення Нідерландів дозволяє країні контролювати сухопутні, річкові та повітряні транспортні шляхи між країнами Західної Європи (країнами Бенілюксу, Німеччини, Франції та Великої Британії); вихід до вод Північного моря річкових систем Рейну і Маасу[4].

Транспорт Нідерландів M:
Транспортна система Нідерландів (англ.)
Транспортна система Нідерландів (англ.)
Площа 41,5 тис. км² (135-те)
Рельєф низовинний
Найвища точка гора Ваальзерберг (322 м)
Аеропортів 29 (120-те)
Автошляхів 138,6 тис. км (37-ме)
Залізниць 3,2 тис. км (56-те)
Узбережжя 451 км
Водних шляхів 6,2 тис. км (21-ше)
Трубопроводів 9,9 тис. км
Орган Міністерство інфраструктури та навколишнього середовища
Голова міністр Мелані Шульц ван Хаген-Маас Гістеранус

Історія становлення і розвиткуРедагувати

АвтомобільнийРедагувати

Загальна довжина автошляхів у Нідерландах, станом на 2014 рік, дорівнює 138 641 км із твердим покриттям (3 530 км швидкісних автомагістралей) (36-те місце у світі)[1].

ЗалізничнийРедагувати

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 3 223 км (56-те місце у світі), з яких 3 223 км стандартної 1435-мм колії (2 321 км електрифіковано)[1].

ПовітрянийРедагувати

У країні, станом на 2013 рік, діє 29 аеропортів (120-те місце у світі), з них 23 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 6 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 3 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 11 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 6 (4);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 2 (2)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 8 авіапідприємств, які оперують 244 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 34,87 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 5,29 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Нідерланди є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — PH, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Нідерландів мають літерний код ІКАО, що починається з — EH[1].

ВоднийРедагувати

МорськийРедагувати

Головні морські порти країни: Еймейден, Влісінген. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Роттердам — 11,87 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють у портах: Роттердам.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 744 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (15-те місце у світі), з яких: балкерів — 4, суховантажів — 514, інших вантажних суден — 15, танкерів для хімічної продукції — 56, контейнеровозів — 67, газовозів — 21, пасажирських суден — 17, вантажно-пасажирських суден — 14, нафтових танкерів — 4, рефрижераторів — 10, ролкерів — 19, спеціалізованих танкерів — 3[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 196 (Австралії — 1, Бермудських Островів — 1, Данії — 27, Фінляндії — 13, Франції — 2, Німеччини — 86, Ірландії — 8, Італії — 6, Японії — 1, Норвегії — 19, Швеції — 12, Об'єднаних Арабських Еміратів — 4, Сполучених Штатів Америки — 16); зареєстровані під прапорами інших країн — 233 (Антигуа і Барбуди — 17, Багамських Островів — 23, Белізу — 1, Канади — 1, Кюрасао — 43, Кіпру — 23, Німеччини — 1, Гібралтару — 34, Італії — 2, Ліберії — 31, Люксембургу — 3, Мальти — 3, Маршаллових Островів — 21, Панами — 6, Парагваю — 1, Філіппінам — 17, Російської Федерації — 2, Сент-Вінсенту і Гренадин — 1, Сінгапуру — 1, Великої Британії — 1, невстановленої приналежності — 1)[1].

РічковийРедагувати

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів доступних для суден з дедвейтом до 50 тонн 2012 року становила 6 237 км (21-ше місце у світі)[1].

Головні річкові порти країни: Амстердам на каналі, Мордек на Холландс-Діпі; Роттердам на Рейні, Тернезен на Західній Шельді.

ТрубопровіднийРедагувати

Загальна довжина газогонів у Нідерландах, станом на 2013 рік, становила 8 591 км; нафтогонів — 578 км; продуктогонів — 716 км[1].

Міський громадськийРедагувати

Державне управлінняРедагувати

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство інфраструктури та навколишнього середовища. Станом на 27 січня 2017 року міністерство в уряді Марка Рютте очолював Мелані Шульц ван Хаген-Маас Гістеранус[6].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т the Netherlands : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 24 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. the Netherlands : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 24 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

ПосиланняРедагувати