Транспорт Киргизстану

Транспорт Киргизстану представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 199 951 км² (87-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, витягнута у широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 435 км, зі сходу на захід — 935 км[2][3]. Географічне положення Киргизстану дозволяє країні контролювати транспортні шляхи через гірські перевали у Центральній Азії[4].

Транспорт Киргизстану M:
Транспортна система Киргизстану (англ.)
Транспортна система Киргизстану (англ.)
Територія
Площа 199,9 тис. км² (87-ме)
Рельєф гірський
Найвища точка гора Пік Перемоги (7439 м)
Повітряний
Аеропортів 28 (122-ге)
Наземний
Автошляхів 34,0 тис. км (94-те)
Залізниць 470 км (116-те)
Водний
Узбережжя 0 км
Головний порт Балихчі
Водних шляхів 600 км (78-ме)
Найбільше озеро Іссик-Куль ( км²)
Трубопровідний
Трубопроводів 496 км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту і зв'язку
Голова міністр Заміербек Айдаров

Історія становлення і розвитку ред.

Автомобільний ред.

Загальна довжина автошляхів в Киргизстані, станом на 2007 рік, дорівнює 34 тис. км (94-те місце у світі)[1].

Залізничний ред.

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 470 км (116-те місце у світі), з яких 470 км широкої 1520-мм колії[1].

Повітряний ред.

У країні, станом на 2013 рік, діє 28 аеропортів (122-ге місце у світі), з них 18 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 10 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 3 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 11 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (1);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 3 (8)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 10 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 625 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 69,29 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Киргизстан є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — EX, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Киргизстану мають літерний код ІКАО, що починається з — UA[1].

Водний ред.

Річковий ред.

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2010 року становила 600 км (78-ме місце у світі)[1].

Головні озерні порти країни: Балихчі (Рибальське) на озері Іссик-Куль.

Трубопровідний ред.

Загальна довжина газогонів в Киргизстані, станом на 2013 рік, становила 480 км; нафтогонів — 16 км[1].

Міський громадський ред.

Державне управління ред.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і зв'язку. Станом на 12 серпня 2016 року міністерство в уряді Суронбея Жінбекова очолював Заміербек Айдаров[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н Kyrgyzstan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Kyrgyzstan : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання ред.