Транспортне командування Повітряних сил США

Транспортне командування Повітряних сил США або Мобільне командування Повітряних сил США (англ. Air Mobility Command, AMC) — одне з 10 головних командувань Повітряних сил США, основним призначенням якого є забезпечення максимальної мобільності американських військ шляхом перекидання повітрям особового складу, військової техніки та вантажів, дозаправлення та медичної евакуації у глобальному масштабі.

Транспортне командування ВПС США
Air Mobility Command
Air Force Mobility Command - HQ - Scott AFB.jpg
Штаб Транспортного командування Повітряних сил США. Авіабаза Скотт, Іллінойс
На службі 1 червня 1992 — донині
Країна США США
Вид Seal of the United States Department of the Air Force.svg ПС США
Тип Головне командування ПС США
Роль Командування
Чисельність 133 700[1]
1 повітряна армія, 17 авіаційних крил, 2 авіаційні транспортні групи та 1 група наземного базування
У складі US TRANSCOM Seal.jpg Транспортне Командування Збройних сил США
Військово-повітряна база Скотт, Іллінойс
Прізвиська AMC
Гасло We Answer The Call…So that Others Prevail!
Веб-сайт Air Mobility Command website
Командування
Поточний
командувач
генерал Мар'яна Міллер
Заступник командувача генерал-лейтенант Джон Т. Томас
Головний майстер-сержант Командування головний майстер-сержант Ларрі К. Вільямс-молодший
Знаки розрізнення
Емблема Командування Air Mobility Command.svg
Авіація
Транспорт C-5 Galaxy
C-17 Globemaster III
C-130 Hercules
C-37 Gulfstream V
C-21 Learjet
C-40 Clipper
Boeing C-32A
Boeing VC-25
Заправники KC-135 Stratotanker
KC-10 Extender

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

ЗмістРедагувати

Транспортне командування Повітряних сил США створене шляхом об'єднання Військово-транспортного командування (англ. Military Airlift Command (MAC) та Стратегічного повітряного командування (англ. Strategic Air Command (SAC) Повітряних сил США відразу після завершення Холодної війни. 1 червня 1992 року Командування було активоване та перебрало на себе усі функції стратегічного розгортання збройних сил США повітряним шляхом, а також завдання дозаправлення у повітрі. На нього покладалися також завдання розгортання, утримання та всебічного забезпечення аеродромної інфраструктури Повітряних сил на території країни та за кордоном. Додатково силами Командування провадиться тренування, організація та підтримка в бойовій готовності дієвого резерву сил для Об'єднаних командувань США у всьому світові.

Штаб-квартира Командування розгорнута на військово-повітряній базі Скотт поблизу Беллвілла східніше Сент-Луїса у штаті Іллінойс. Загальна чисельність усього персоналу Командування становить близько 133 700 військових та цивільних осіб, перетворюючи його на найбільше Командування у Повітряних силах країни. Особовий склад включає льотний та наземний персонал Регулярних повітряних сил, Національної гвардії, Резерву, а також підготовленими екіпажами цивільних авіаліній і Повітряного флоту Цивільного резерву США.

Основним оснащенням авіаційного парку є літаки C-17 «Глоубмастер ІІІ», C-5 «Ґелексі», C-130 «Геркулес», KC-135 «Стратотанкер», KC-10 «Ікстендер», C-40 «Кліппер», C-37 «Галфстрім» V та C-21 «Лірджет». З 2015 року на озброєння Командування надходить KC-46 «Пегасус». Для забезпечення перевезення VIP-персон застосовуються спеціалізовані літаки VC-25, C-32 та C-20.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати