Відкрити головне меню

Торчи́ця — село в Україні, у Ставищенському районі Київської області. Населення становить 765 осіб.

село Торчиця
Торчиця2.JPG
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Ставищенський
Рада/громада Торчицька сільська рада
Код КОАТУУ 3224287201
Основні дані
Засноване 1565
Населення 765
Площа 3,84 км²
Густота населення 199,22 осіб/км²
Поштовий індекс 09413
Телефонний код +380 4564
Географічні дані
Географічні координати 49°25′41″ пн. ш. 30°00′46″ сх. д. / 49.42806° пн. ш. 30.01278° сх. д. / 49.42806; 30.01278Координати: 49°25′41″ пн. ш. 30°00′46″ сх. д. / 49.42806° пн. ш. 30.01278° сх. д. / 49.42806; 30.01278
Середня висота
над рівнем моря
196 м
Водойми річка Торц, Торчицький струмок, Плютенецький струмок
Місцева влада
Адреса ради 09413, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Торчиця, вул. Шкільна, 13, тел. 2-43-42
Карта
Торчиця. Карта розташування: Україна
Торчиця
Торчиця
Торчиця. Карта розташування: Київська область
Торчиця
Торчиця
Мапа
Торчиця

Назва села походить від тюркомовних племен торків, які у 11 — 13 століттях захищали південні рубежі Київської Русі.

Село Торчиця Ставищенського району Київської області розташуване південніше на 45 км від міста Біла Церква, правобіч на 8 км, від автомобільної дороги Київ-Одеса. Місце розташування села знаходиться на дуже порізаній місцевості, що є далеким продовженням Волинсько-Подільської височини. Біля села протікає невелика річка Торц, що витікає з під села Юрківка. Вона впадає в річку Рось біля містечка Володарки. За річкою Торц розташоване невелике село Плютенці, яке колись було самостійним, а на даний час об'єднане з селом Торчицею, біля нього протікає Плютенецький струмок. Про давнє історичне минуле села Торчиці є дуже багато легенд, переказів, які значною мірою підтверджуються історичними даними, зокрема літописами.

Так, вважається, що на місці теперішнього села Торчиця знаходилося стародавнє місто Торч або Торчеськ, столиця племен торків. Залишки міста видно за 2 вали над річкою за 100 сажнів довжини[1].Торчеськ часто згадується в літописах до татарського нашестя. Торчевськ згадується письменником С. Скляренком у творі «Володимир» — Київ — 1962 стор. 323, що відноситься до подій 980–986 р.р. Також є згадка 1093 року, коли половці, внаслідок, тяжкої та довгої облоги взяли й знищили його. В хрестоматії по історії СРСР частина перша згадується, що в 1098 році місто Торчевськ було частково зруйновано і спустошено половцями, але продовжував існувати і згадуватися в літописах до монголо-татарської навали.

Наступні згадки датуються другою половиною XII в., де вказується, що це одне з найбільших міст на Пороссі. В кінці XII ст. Торчеськ стає одним із удільних володінь київських князів, в Торчеську утверджується княжий стіл і розміщується руський гарнізон. Торчеськ часто фіґурує як княжа волость, тут перебував в неволі у князя Мстислава угорський королевич Кольоман.

Монголо-татари зруйнували Торчевськ. Після цього згадок про місто Торчевськ не збереглося, а очевидно, що він був у певній мірі відновлений у період Польсько-Литовського панування, тому що в центрі села на високому березі над річкою і досі видно сліди стародавніх земляних валів. За земляними валами є залишки стародавніх мурів (фундамент) та підземні ходи — печери.

В «Сказания о населённых местностях Киевской губернии» Похилевича Л. И.(1864) Торчиця описується як село з населенням 1061 чоловік, землі 2530 десятин. До 1813 року Торчиця називалася містечком. Після руїн вона належала до Володарського майна князів Вишневецьких. Близько 1750 року володів вже Машкевич, потім Валевський, а нині належить Цецилії Войцеховні, графині Понинській "(латин. испов. Ей принадлежитъ также деревня Степокъ. Живетъ Ровенскаго уезда въ м. Любаръ, где имеет большое именіе).

Церква Миколаївська дерев'яна, 5-го класу; має землі 45 десятин; побудована, як зазначається в візиті Тетіївського деканату за 1741 рік, в 1738 році на місці старої. До церкви були приписані 70 дворів в Торчиці, 10 в селі Василиха і 10 в Скибинцях на Таргані[2].

Зміст

ПерсоналіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Похилевича Л. И. «Сказания о населённых местностях Киевской губернии» (1864)
  2. Похилевича Л. И. «Сказания о населённых местностях Киевской губернии» (1864)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати