Торунь (село)

село в Міжгірському районі Закарпатської області (Україна)

То́рунь — село в Україні, в Міжгірській селищній громаді Закарпатській області.

село Торунь
Torun Ukraine 2012 4.jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Хустський район
Громада Міжгірська селищна громада
Код КОАТУУ 2122487901
Основні дані
Засноване 1600
Населення 1344
Поштовий індекс 90015
Телефонний код +380 3146
Географічні дані
Географічні координати 48°40′27″ пн. ш. 23°36′12″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
685 м
Місцева влада
Адреса ради 90015, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с. Торунь, 503, тел. 2-86-37
Карта
Торунь. Карта розташування: Україна
Торунь
Торунь
Торунь. Карта розташування: Закарпатська область
Торунь
Торунь

CMNS: Торунь у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

У селі річка Торунька впадає у річку Ріку.

ІсторіяРедагувати

Перша достовірна згадка про село Торунь відноситься до 1642-го року.

Село належало до володінь Липчеїв.

Саме з цього періоду в документах починає фігурувати комонім «Turun-Patak», який спочатку без змін використовувався для позначення невеликого гірського поселення, а з часом трансформувався в «Toronya» і «Torun». Чеський дослідник Владімір Шмілауер (1895—1983) вважав, що в назві даного населеного пункту чітко прослідковується слов'янська лексема «ТОУРЪ», себто «тур» — слово, яким колись позначали нині вже вимерлих представників роду європейських диких биків (останнього тура було вбито у 1627 році). Згідно з даними Шмілауера назву села можна вивести від імені реально існуючої (можливо на час заснування села вже лише живої в абстрактних поняттях) тварини. Цікаво, що ще й зараз на околиці села Торун живою і загальновживаною є назва одного із місцевих урочищ — «Турово», що деякою мірою підкріплює подані вище висновки.

Цікаво, що ще й зараз на околиці села Торунь живою і загальновживаною є назва одного із місцевих урочищ — «Турово», що деякою мірою підкріплює подані вище висновки.[1]

Церква Введення пр. богородиці. 1809.

У 1751 р. в селі згадують церкву Стрітення: «деревяна, добра… Образами украшена, нижні нові, верхні старі… Кладбище вода миєт, что опасностю угрожает саму церков, однакож огороженна плотом».

У 1801 р. «Прислоп з Торуном має дві церкви деревяні: єдну в Торуни (очевидно, в Прислопі) рока 1797 поставлену, но ся не маєт вежі, ани креста ани чаші, на что просят вірники 255 ринских из фонда религійного.

Друга церква в Торуни доста добра, вміщаєт 210 вірников, снарядами посередно сооружена» .

Теперішню церкву, збудовану із смереки, датують 1809 p., і вона настільки подібна до прислопської церкви, звичайно, не повторюючи її, що напрошується думка про спільних авторів обох церков. Тризрубна церква має високу башту з бароковим завершенням, покритим бляхою, чудовий ґанок з різьбленими стовпчиками, різьблений карниз та вінці зрубів, профільовані в формі «качурів». Це декоративне багатство доповнюється в інтер'єрі різьбленим проходом між бабинцем та навою, перекритою коробовим склепінням. Нижній ярус іконостаса має дев'ять полів, а другий і третій — по дванадцять.

На жаль, у 1994 р. церкву і дзвіницю оббито блискучим металевим покриттям, а ґанок засклено.

 
Торунь, 1920

Біля церкви стоїть дерев'яна дзвіниця, яка своєю художньою вартістю та архаїкою форм не поступається більшій дзвіниці в сусідньому Прислопі. Споруджена із соснових напівколод, дзвіниця має двоє воріт у нижньому ярусі, аркові отвори у верхньому, профільовані випуски вінців зрубів.

Торунь дав назву перевалу, що веде з Прикарпаття на Закарпаття.

На Торуньському перевалі є австрійський військовий цвинтар часів Першої світової війни, також угорський ДОТ приблизно 1940 р.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1432 особи, з яких 687 чоловіків та 745 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1341 особа.[3]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,70 %
російська 0,30 %

ЦеркваРедагувати

Церква Введення Пр. Богородиці,1809.[5]

Відомі людиРедагувати

  • Степан Гинилевич (псевдо: «Дубик») — командант станиці національної оборони Карпатської України в Торуні. Загинув поблизу села.

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати