Відкрити головне меню

Торпеда Вайтгеда — серія торпед британського інженера Роберта Вайтгеда[1], що стояли на озброєнні усіх великих флотів світу. Вайтгед вдосконалив розробку австро-угорського фрегаттен-капітана Джованні Лаппіса[de] (нім. Giovanni Luppis) і біля 1866 розробив самохідну торпеду, яку приводив у рух мотор, що працював на стисненому повітрі. Перша торпеда при довжині 3,35 м, діаметрі 356 мм мала масу близько 136 кг при 8 кг вибухівки і дальність дії 640 м при швидкості 6 вузлів.

Торпеда Вайтгеда
Robert Whitehead with battered test torpedo Fiume c1875.jpg
Роберт Вайтгед біля своєї торпеди. 1875
Тип торпеда
Історія виробництва
Розробник Роберт Вайтгед

Commons-logo.svg Торпеда Вайтгеда у Вікісховищі

Торпеда вперше була використана 29 травня 1877, коли британський фрегат «HMS Shah[en]» спробував торпедувати перуанський монітор «Huаscar». 16 січня 1878 в ході Російсько-турецької війни два катери вперше потопили турецький пароплав «Intibah». Під час Громадянської війни в Чилі 23 квітня 1891 торпедні катери вперше затопили з відстані 100 м військовий корабель — панцирний фрегат Blanco Encalada[2]. В час Другої світової війни німецький важкий крейсер Blücher був затоплений 9 квітня 1940 з фортеці Оскарборг двома ще австро-угорськими торпедами Вайтгеда.

Роберт Вайтгед

Зміст

ІсторіяРедагувати

Невідомий сьогодні австро-угорський офіцер берегової артилерії намагався використати проти ворожих кораблів човен з вибухівкою, що приводився в рух паровою машиною і мотузками керувався з берега. Після його смерті ідея зацікавила капітана Джованні Луппіса, який розробив дві моделі, остання з яких «6m» приводилась в рух годинниковим механізмом. У 1860 він показав модель «6m» імператору Францу Йосифу I, але флотська комісія її відхилила через недовершене керування і малу швидкість. Мер Фіуми Джованні Джотта познайомив Луппіса з британським інженером-механіком Робертом Вайтгедом. Вони уклали угоду і до 1864 в основному була розроблена концепція торпеди, що могла пересуватись під водою за допомогою мотору на стисненому повітрі, автоматично контролюючи глибину, напрямок.

21 грудня 1866 морська комісія схвалила торпеду Whiteheads-Luppis’ і доручила розпочати дослідне виробництво. На 1868 Вайтгед розробив дві модифікації торпеди з різною вагою вибухової речовини і систему контролю глибини і напрямку[3]. Завдяки цьому австрійський флот купив 1869 права на торпеду Вайтгеда, швидкість якої на 1877 довели до 18 вузлів при дальності 830 метрів. Одночасно Вайтгед зберіг право продажу торпеди іншим країнам і після демонстраційних запусків право на неї 1871 купив Royal Navy. Згодом торпеди почали купувати флоти інших держав. З 1880-х років розпочали розгортання торпедних човнів під торпеди Вайтгеда, розробляти проекти їхнього застосування з підводних човнів. Але залишалась проблема відхилення від курсу через вітер, хвилі. Її вирішував гіроскоп австрійський інженер Людвіга Обрі[4], права на який купив 1896 Вайтгед.

Серійне виробництво торпед розпочали 1872 у британському Королівському арсеналі[5] Вулвича[6]. Американська компанія E. W. Bliss[7] купила права і 1892 розпочала виготовлення торпед для флоту США. Завод Stabilimento Tecnico di Fiume відкрили 1873, але через два роки він збанкрутував. Тому Роберт Вайтгед реорганізував її 1875 у Torpedo-Fabrik von Robert Whitehead (згодом Whitehead & Co.). Після смерті 1905 Роберта Вайтгеда спадкоємці продали підприємство компаніям Vickers Limited і Armstrong Whitworth, які володіли нею до початку війни.

Флоти-операториРедагувати

МодифікаціїРедагувати

Модель (рік виробництва) Довжина, м Матеріал корпусу Вага торпеди, фунт Вага вибухової речовини, фунт Швидкість ходу, вузлів Дальність ходу, ярд Вартість (фунт стерлінгів)
356-мм (1866) 265 18 7 200
356-мм (1868) 346 40 7 200
406-мм (1868) 650 67 7? 600
356-мм (1875)[8] 530 26 18 600
381-мм (1882) 5,7 Сталь чи бронза 904 94 21 800 350 (С)[9], 380 (Б)
356-мм (1882)[10] 498 ? 24 400
356-мм (1883) (збільшено 14") 117 20 800
356-мм (1883)[11] 581 44 21 650
305-мм (1883) 272 33 21 200
356-мм MkV (1886)[12] 660 58 24 600
457-мм (1890) Mk 1B 1236 198 30 800 при 27,5 вузлах
457-мм (1892) Mk 2 845 118 30 800 при 27 вузлах
457-мм (1893) Mk 2 (Тип C) 1232 132 1500 при 28,5 вузлах
457-мм (1906) 1609 220 35 1000
457-мм (1908) 1609 253 42 1090 на 42 вуз.,
2190 при 34 вузл.
4370 на 28 вузл.
457-мм RGF Mk VII (1908) 1553 200 41 5500 на 41 вузл.,
3000 при 34 вузл.
457-мм (1911) 1620 253 42 1090 на 42 вуз.,
6560 при 27 вузл.
457-мм (1911) 1743 220 44 6560 на 31 вуз.,
2190 при 44 вузл.

Подальші розробкиРедагувати

Вайтгедом було розроблено ряд торпед для ВМС США. Компанія E. W. Bliss Company[en] з Брукліну 1892 розпочала виготовленя 100 Whitehead Mark 1 torpedo[13] з гіроскопом Людвіга Обрі[14], 1892 Whitehead Mark 1B torpedo[15], 1893 Whitehead Mark 2 torpedo[16], 1893 Whitehead Mark 2C torpedo[17].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Delgado, James P. (2011). Silent Killers: Submarines and Underwater Warfare. Osprey Publishing. стор. 74. ISBN 978-1-84908-365-2 (англ.)
  • Gray, Edwyn. The Devil's Device: Robert Whitehead and the History of the Torpedo, Annapolis: Naval Institute Press, 1991 310pp, ISBN 0-87021-245-1 (англ.)
  • Wilson, H. W. Ironclads in action;: A sketch of naval warfare from 1855 to 1895, London: Sampson Low, Marston and Company, 1895, Fourth Edition 1896 (Two Volumes), pre ISBN (англ.)


ПосиланняРедагувати