Відкрити головне меню
Вікіпедія

Торговиця (Новоархангельський район)

(Перенаправлено з Торговиці)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Торговиця.

Торго́виця — село (давніше місто) в Новоархангельському районі Кіровоградської області (Україна).

село Торговиця
Будинок культури та пам'ятник «Козак — захисник Вітчизни» (скульптор В. В. Френчко) в Торговиці
Будинок культури та пам'ятник «Козак — захисник Вітчизни» (скульптор В. В. Френчко) в Торговиці
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Новоархангельський
Рада/громада Торговицька сільська рада
Код КОАТУУ 3523687701
Облікова картка Торговиця 
Основні дані
Населення 2 534
Поштовий індекс 26106
Телефонний код +380 5255
Географічні дані
Географічні координати 48°39′26″ пн. ш. 30°46′54″ сх. д. / 48.65722° пн. ш. 30.78167° сх. д. / 48.65722; 30.78167Координати: 48°39′26″ пн. ш. 30°46′54″ сх. д. / 48.65722° пн. ш. 30.78167° сх. д. / 48.65722; 30.78167
Середня висота
над рівнем моря 		154 м
Водойми р. Синюха
Місцева влада
Адреса ради 26106, с. Торговиця, вул. Радянська, 37, тел. 2-71-41
Сільський голова Кернер Юрій Олександрович
Карта
Торговиця. Карта розташування: Україна
Торговиця
Торговиця
Торговиця. Карта розташування: Кіровоградська область
Торговиця
Торговиця

Торговиця у Вікісховищі?

Розташоване на березі річки Синюха (ліва притока р. Південний Буг), на протилежному березі — районний центр Новоархангельськ.

Населення — 2 534 особи.

Орган місцевого самоврядування — Торговицька сільська рада.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Місце розкопок в Торговиці. Через річку Синюху видно Новоархангельськ.
 
Магазини в Торговиці
 
Торговиця, вулиця Котовського
 
Торговиця, вулиця Івана Сірка
 
Могила Онисі Пащенко у Торговиці, яку її знесилені від голоду діти, поховали прямо у погребі на подвір'ї.
 
Синюха між Торговицею і Новоархангельськом
 
Торговицьке ПТУ № 30
 

На території села виявлено сліди міста доби Золотої Орди, могильник того ж часу. Археологічні дослідження проводить експедиція Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В. К. Винниченка.

Перша письмова згадка про Торговицю датується 1331 роком. Близькість лісів спричинила розвиток тут бортництва, теслярства та бондарства; поширення набуло ткацтво. Розташування міста на перетині торгових шляхів з Галицько-Волинського князівства, Володимиро-Суздальщини та Київщини зробило Торговицю одним з міжнародних центрів обміну товарами на землях ВКЛ.

Поруч із містом восени 1362 року відбулася битва на Синіх Водах між військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами татарських правителів на Поділлі, яка закінчилася розгромом татар і переходом їхніх земель під владу Литви.

Місто, яке виникло тут за литовських часів, було знищене Менглі-Гіреєм наприкінці 15 століття. 1575 року Мацєй Стрийковський ще бачив тут мури давнього міста.

Згодом терен Торговиці належав до «пустих земель» Умані.

1609 — Торговицю надали Валентію-Алєксандеру Каліновському, пізніше вона перейшла до його сина Марціна Каліновського.

1669 — тут сформували козацький полк. Першим полковником був Євтим Торговицький.

1675 — у розпалі Руїни мешканці Торговиці переселилися за Дніпро.

Торговиця перейшла під владу поляків і належала Станіславу Потоцькому.

1732 — належала Францішеку Салезію Потоцькому. Він поставив тут управителем Квятковича, який населив значну кількість нових поселень (помер у віці 105 років).

1773 — перейшла до сина Ф. С. Потоцького — Станіслава Щенсного Потоцького, який утримував тут особисту прикордонну сторожу, складену переважно зі шляхти (було їх 70 осіб).

1776 — Юзефом-Ґабрелем Стемпковським та С. Щ. Потоцьким після судового процесу між ними через село було угоду, за якою воно відходило останньому.[1]

14 травня 1792 — С. Щ. Потоцький, Северин Жевуський, Ксаверій Браницький уклали тут «Торговицьку конфедерацію».

1885 — тут було 1206 мешканців (наприкінці 19 століття — 2137).

Станом на 1885 рік у колишньому військовому поселенні, центрі Торговицької волості Уманського повіту Київської губернії, мешкало 1570 осіб, налічувалось 340 дворових господарств, існувала православна церква, каплиця, єврейський молитовний будинок, єврейське училище, школа, 3 рейнських погреби, 6 постоялих будинків, 4 постоялих двори, 42 лавки, 2 водяні млини, відбувались ярмарки по неділях через 2 тижні[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3677 осіб (1776 чоловічої статі та 1901 — жіночої), з яких 2360 — православної віри, 1299 — юдейської[3].

ГолодоморРедагувати

Під час Голоду 1932—1933 років, тільки згідно мартирологу, укладеному на підставі свідчень очевидців Голодомору, в селі загинуло 64 особи[4]. Ночами («щоб ніхто не бачив») люди ходили на поле шукати мерзлі буряки і гнилу картоплю. Колоски з пшеницею шукали у стрісі. Її трусили, і що звідти падало, те й мололи. Навесні у річці з'являлися скойки (річкові молюски), які збирало усе село[5].

ХрамиРедагувати

  • 1746 року за сприяння Францішека Салезія Потоцького було збудовано дерев'яну церкву святого Миколая.
  • 19 листопада 2016 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в Торговиці звершив чин великого освячення храму на честь Святителя Миколая Чудотворця[6].

Відомі людиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Kamińska Agnieszka. Stempkowski Józef Gabriel / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: PAU, 2005.— Tom XLIII/3, zeszyt 178.- S. 392. (пол.)
  2. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-82)
  4. ↑ Кіровоградська обл, Новоархангельський р-н, с. Торговиця. Мартиролог, укладений на підставі свідчень очевидців Голодомору
  5. ↑ Як ми готували й куштували те, чим у 1933 рятувалися мільйони // «Голос України», 23.11.2012
  6. ↑ Предстоятель Київського Патріархату освятив храм на честь святителя Миколая Чудотворця у с. Торговиця на Кіровоградщині
  7. ↑ БКЭ. — Курск, 2005. — Т. 1, кн. 3. — С. 92-93. (рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Торговиця_(Новоархангельський_район)&oldid=25236934