Торговиця (Новоархангельський район)
Торго́виця — село (давніше місто) в Новоархангельському районі Кіровоградської області (Україна).
село Торговиця | |
---|---|
Будинок культури та пам'ятник «Козак — захисник Вітчизни» (скульптор В. В. Френчко) в Торговиці | |
Країна | ![]() |
Область | Кіровоградська область |
Район/міськрада | Новоархангельський |
Рада/громада | Торговицька сільська рада |
Код КОАТУУ | 3523687701 |
Облікова картка | Торговиця |
Основні дані | |
Населення | 2 534 |
Поштовий індекс | 26106 |
Телефонний код | +380 5255 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°39′26″ пн. ш. 30°46′54″ сх. д. / 48.65722° пн. ш. 30.78167° сх. д.Координати: 48°39′26″ пн. ш. 30°46′54″ сх. д. / 48.65722° пн. ш. 30.78167° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
154 м |
Водойми | р. Синюха |
Місцева влада | |
Адреса ради | 26106, с. Торговиця, вул. Лесі Українки, 37, тел. 2-71-41 |
Сільський голова | Кернер Юрій Олександрович |
Карта | |
|
Розташоване на березі річки Синюха (ліва притока р. Південний Буг), на протилежному березі — районний центр Новоархангельськ.
Населення — 2 534 особи.
ІсторіяРедагувати
На території села виявлено сліди міста доби Золотої Орди, могильник того ж часу. Археологічні дослідження проводить експедиція Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В. К. Винниченка.
Перша письмова згадка про Торговицю датується 1331 роком. Близькість лісів спричинила розвиток тут бортництва, теслярства та бондарства; поширення набуло ткацтво. Розташування міста на перетині торгових шляхів з Галицько-Волинського князівства, Володимиро-Суздальщини та Київщини зробило Торговицю одним з міжнародних центрів обміну товарами на землях ВКЛ.
Поруч із містом восени 1362 року відбулася битва на Синіх Водах між військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами татарських правителів на Поділлі, яка закінчилася розгромом татар і переходом їхніх земель під владу Литви.
Місто, яке виникло тут за литовських часів, було знищене Менглі-Гіреєм наприкінці 15 століття. 1575 року Мацєй Стрийковський ще бачив тут мури давнього міста.
Згодом терен Торговиці належав до «пустих земель» Умані.
1609 — Торговицю надали Валентію-Алєксандеру Каліновському, пізніше вона перейшла до його сина Марціна Каліновського.
1669 — тут сформували козацький полк. Першим полковником був Євтим Торговицький.
1675 — у розпалі Руїни мешканці Торговиці переселилися за Дніпро.
Торговиця перейшла під владу поляків і належала Станіславу Потоцькому.
1732 — належала Францішеку Салезію Потоцькому. Він поставив тут управителем Квятковича, який населив значну кількість нових поселень (помер у віці 105 років).
1773 — перейшла до сина Ф. С. Потоцького — Станіслава Щенсного Потоцького, який утримував тут особисту прикордонну сторожу, складену переважно зі шляхти (було їх 70 осіб).
1776 — Юзефом-Ґабрелем Стемпковським та С. Щ. Потоцьким після судового процесу між ними через село було угоду, за якою воно відходило останньому.[1]
14 травня 1792 — С. Щ. Потоцький, Северин Жевуський, Ксаверій Браницький уклали тут «Торговицьку конфедерацію».
1885 — тут було 1206 мешканців (наприкінці 19 століття — 2137).
Станом на 1885 рік у колишньому військовому поселенні, центрі Торговицької волості Уманського повіту Київської губернії, мешкало 1570 осіб, налічувалось 340 дворових господарств, існувала православна церква, каплиця, єврейський молитовний будинок, єврейське училище, школа, 3 рейнських погреби, 6 постоялих будинків, 4 постоялих двори, 42 лавки, 2 водяні млини, відбувались ярмарки по неділях через 2 тижні[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3677 осіб (1776 чоловічої статі та 1901 — жіночої), з яких 2360 — православної віри, 1299 — юдейської[3].
ГолодоморРедагувати
Під час Голоду 1932—1933 років, тільки згідно мартирологу, укладеному на підставі свідчень очевидців Голодомору, в селі загинуло 64 особи[4]. Ночами («щоб ніхто не бачив») люди ходили на поле шукати мерзлі буряки і гнилу картоплю. Колоски з пшеницею шукали у стрісі. Її трусили, і що звідти падало, те й мололи. Навесні у річці з'являлися скойки (річкові молюски), які збирало усе село[5].
ХрамиРедагувати
- 1746 року за сприяння Францішека Салезія Потоцького було збудовано дерев'яну церкву святого Миколая.
- 19 листопада 2016 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет в Торговиці звершив чин великого освячення храму на честь Святителя Миколая Чудотворця.
Відомі людиРедагувати
- Буряк Григорій Григорович — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Теплицький Марк Львович (1924, Торговиця — 2009) — Заслужений архітектор РСФСР, автор проектів багатьох споруд Курська[6]
- 13 жовтня 2015 року в Торговиці відкрито меморіальну дошку честі Миколи Томака, Івана Сурженка, Олександра Азарова, Миколи Покрищенка. Благодійник вирішив залишитися невідомим.
- Аліщенко Іван Альбертович (1980—2014) — капітан ЗСУ, учасник російсько-української війни, загинув біля смт Велика Новосілка (Донецька область).
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Kamińska Agnieszka. Stempkowski Józef Gabriel / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: PAU, 2005.— Tom XLIII/3, zeszyt 178.- S. 392. (пол.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-82)
- ↑ Кіровоградська обл, Новоархангельський р-н, с. Торговиця. Мартиролог, укладений на підставі свідчень очевидців Голодомору
- ↑ Як ми готували й куштували те, чим у 1933 рятувалися мільйони // «[[Голос України]]», 23.11.2012. Архів оригіналу за 02.12.2013. Процитовано 26.11.2013.
- ↑ БКЭ. — Курск, 2005. — Т. 1, кн. 3. — С. 92-93. (рос.)
ДжерелаРедагувати
- Targowica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — Т. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) (пол.).
ПосиланняРедагувати
- Торговиця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1916. — 1000 екз.
- Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Торговица (рос.)
- Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
- Легенди села Торговиця // Офіційний сайт Новоархангельської районної бібліотеки
- Погода в селі Торговиця
- АТО і наш край
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |