Вікіпедія

Топінсоняшник

Топінсоняшник (Heliantus tuberosus × Heliantus annuus L.) — міжвидовий гібрид соняшника бульбистого з соняшником звичайним, що належить до родини айстрових. Енергетична, кормова, медоносна рослина, що має певні переваги перед материнською формою. Одна з найперспективніших культур щодо використання і переробки рослинної сировини.[1]

Вперше таке схрещування було проведене в СРСР на Майкопській дослідній станції. Гібрид створений на початку 30-х років XX століття.[2]

Біологічний опис ред.

Однорічна рослина з зимуючими бульбами, які щорічно проростають і формують до осені нові бульби.[3]

Рослина зовні нагадує соняшник, проте відрізняється від нього більш тонкими стеблами, гарною олистеністю, дрібнішим листям, невеликими розмірами кошиків і дуже дрібним насінням.

Стебла жорстко опушені, переважно розгалужені, на удобрених ґрунтах сягають 350 см.[2]

Листки коротко- і довгочерешкові, серцеподібні, широкояйцеподібні або конусоподібні, опушені, частіше великі.

В Лісостепу України та Поліссі зацвітає в другій половині вересня, але насіння не достигає. В окремі роки насіння достигає лише на Півдні України. Суцвіття — кошики з жовтими пелюстками 3-6 см в діаметрі.

Плід — конусоподібна, коричнева або темно-сіра сім'янка. Маса 1000 насінин — 7-10 г. Вегетаційний період рослин становить 170—120 діб і залежить від зони вирощування та умов вегетаційного періоду.

Коріння — стрижневе, потовщене у верхній частині, добре розвинене, з безліччю дрібних додаткових коренів. На підземних пагонах формуються бічні пагони — столони, які потовщуються, і перетворюються на бульби різної форми з різним забарвленням: сіро-білі, світло-кремові, жовтуваті, рожеві, червонуваті і фіолетові.

Топінсоняшник можна вирощувати в усіх регіонах України.[4]

Особливості ред.

Культура є невибаглива до родючості ґрунтів і може рости на одному місці понад 10 років, а урожайність зеленої маси її становить 25-100 т/га, бульб — 25-50 т/га.[2][4] Топінсоняшник кращий за топінамбур відносно урожайності зеленої маси, але за продуктивністю бульб дещо поступається останньому.[5][6][7][8]

Рослина є вологолюбною, проте витримує короткочасні посухи. Підвищена вологість в ґрунті в осінній період затримує ріст і формування бульб та може спричинити їх загнивання. Не переносить кислих та перезволожених ґрунтів.

Є зимостійкішою, в порівнянні з топінамбуром.[2]

Рослина добре відростає після скошування.

Хімічний склад ред.

На 1 кг зеленої маси в середньому припадає 0,20 кормових одиниць, 10 г перетравного протеїну і 26 мг каротину; на 1 кг бульб — 0,24 кормові одиниці, 15 г перетравного протеїну, 26 г складних вуглеводів.[2] В бульбах міститься 16-18 % інуліну.

Використання ред.

Її можна використовувати як сировину для крохмало-патокової і цукрової індустрії, для виробництва цінних кормів, спирту, інуліну, фруктози та біопалива.[3][9][10]

Селекційні дослідження ред.

Інтродукційні та селекційні дослідження з топінсоняшником протягом багаторічного періоду проводяться у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України. Завдяки селекції та генній інженерії створено багато високопродуктивних форм та сорт Старт, який занесено до Реєстру сортів рослин України з 2000 року.[2][11]

Примітки ред.

  1. ↑ Глухов О. З., Шевчук О. М., Кохан Т. П. та ін. Створення стійких до умов степу України високопродуктивних сортів кормових і лікарських рослин / Глухов О. З., Шевчук О. М., Кохан Т. П. та ін. // Інтродукція рослин. — 2001. — № 1. — С.3-8
  2. ↑ а б в г д е Д. Б. Рахметов, В. П. Волощук Особливості росту рослин та урожайність топінсоняшнику у зв'язку з інтродукцією в умовах Правобережного Полісся України[недоступне посилання з липня 2019] // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Агрономія Збірник наукових праць[недоступне посилання з липня 2019]. — 2011, Вип. 162, ч.1.[недоступне посилання з липня 2019] ISSN 2223-0815
  3. ↑ а б Рахметов Д. Б. Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин в Україні / Рахметов Д. Б. — К.: Аграр Медіа Груп, 2011. — 398 с.
  4. ↑ а б Волощук В. П. Перспективи вирощування топінсоняшнику в умовах Правобережного Полісся України[недоступне посилання з липня 2019] // Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України. Електронне наукове фахове видання[недоступне посилання з липня 2019]. — 2011, № 7(29)[недоступне посилання з липня 2019]
  5. ↑ Архипенко Ф. М. Топінамбур — культура унікальних можливостей / Ф. М. Архипенко // Дім. Сад. Город — 2008. — № 2. — С.7-8
  6. ↑ Корниенко С. Пришелец из Северной Америки / С. Корниенко // Овощеводство. — 2010. — № 5. — С.32-37
  7. ↑ Рахметов Д. Б. Інтродукція рослин та біоконверсія землеробства Полісся / Рахметов Д. Б., Фещенко В. П. — К.: ДРУК, 2006. — 148 с.
  8. ↑ Утеуш Ю. А. Кормові ресурси флори України / Ю. А. Утеуш, М. Г. Лобас. — К.: Наук.думка, 1996. — 218 с.
  9. ↑ Кочнев Н. К. Топинамбур — биоэнергетическая культура ХХІ века / Н. К. Кочнев, м. В. Калиничева. — М.: Типография «Арес», 2002. — 76 с.
  10. ↑ Топинамбур и топинсолнечник / Н. А. Лукашов, М. Н. Островский, Г. Н. Шиянов, Ж. Ж. Жумагулов // Кормовые культуры. — 1990. — № 6. — С.18-19
  11. ↑ Насінництво та розсадництво України. Каталог сортів рослин: Топінсоняшник сорт Старт[недоступне посилання з липня 2019]

Див. також ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Топінсоняшник&oldid=38130734