Відкрити головне меню

Топі́льськесело Рожнятівського району Івано-Франківської області.

село Топільське
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Рожнятівський район
Рада/громада Вербівська сільська рада
Код КОАТУУ 2624880602
Основні дані
Засноване 1394
Населення 527
Площа 1,55 км²
Густота населення 340 осіб/км²
Поштовий індекс 77634
Телефонний код +380 03474
Географічні дані
Географічні координати 48°55′33″ пн. ш. 24°14′05″ сх. д. / 48.92583° пн. ш. 24.23472° сх. д. / 48.92583; 24.23472Координати: 48°55′33″ пн. ш. 24°14′05″ сх. д. / 48.92583° пн. ш. 24.23472° сх. д. / 48.92583; 24.23472
Водойми Лімниця
Місцева влада
Адреса ради вул. Грушевського, с. Вербівка, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл., 77634 , тел. 3-03-66
Карта
Топільське. Карта розташування: Україна
Топільське
Топільське
Топільське. Карта розташування: Івано-Франківська область
Топільське
Топільське
Мапа

Зміст

Географічні даніРедагувати

Топільське — дуже гарне і мальовниче село. Якщо вийти на Тополецьку гору, то можна побачити гарні краєвиди села, це одне із сіл, у якому збереглися нормальні дороги.

Знаходиться за 6 км від районного центру і належить до Вербівської сільської ради.

Назва села походить від слова «тополя» (дерево) або від слова "топитися" (при переправі в повноводній річці Лімниця).

ІсторіяРедагувати

Перша письмова згадка про село припадає на 1394 рік.

У давнину в селі був монастир. В XV столітті належав він Івану Довгому-Можновичу Сваричевському, що одержав дві грамоти в 1418 році.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі[1].

У Жидачеві 27 грудня 1518 року Федір Ольгердович посвідчує, що Топільське і Чорний ліс на Лімниці належать до Сваричева.

У 1648 році повсталі селяни спалили поміщицький двір у Топільську, взяли штурмом замок у Перегінську[2].

У 1854 році Топільське належить до Калуського повіту Стрийського округу, Самбірського окружного суду.

У 1866 році в селі була тимчасова школа.

У 1880 році в селі були 81 будинок і 388 мешканців (353  греко-католики, 12 римо-католиків, 23 юдеї; всі - українці)[3].

У «Шематизмі» за 1908 рік читаємо: «Дочірня церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Богородиці (1861 p.). У селі також є 5 капличок . Число душ — 566. Пошта в Петранці».

У 1910 році в селі була однокласна школа.

У 1921 році проживало 502 особи; в 1935 році — 537 українців, 13 поляків, 6 євреїв. Божу службу в церкві правив парох зі Лдзяного.

У 1939 році в селі проживало 590 осіб (555 українців, 10 поляків, 20 латинників і 5 євреїв)[4].

СучасністьРедагувати

Зараз у селі проживає 512 осіб і нараховується 147 господарств. Працює школа І ступеня (директор школи — Кривошапка Леся Михалівна), ФАП (завідувач — Стефанів Люба Дмитрівна), є клуб, також у селі є музей у Ганчука Дмитра.

Церква греко-католицька Непорочного Зачаття, дерев'яна. Службу править отець Андрій Яремчук.

В селі працює приватне підприємство «Кузня» і три торговельні заклади.

ПриміткиРедагувати

  1. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 167 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  2. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 294 – Львів, НТШ, 1898. – 412 с.
  3. Географічний словник Королівства Польського, 1891, т. 12, стор. 398
  4. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 33 — Вісбаден, 1983. — 205 с.