Тонка червона лінія (Балаклавська битва)
Тонка червона лінія — епізод у Балаклавській битві 25 жовтня 1854 року під час Кримської війни.
Тонка червона лінія | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Кримська війна | |||||||
![]() Тонка червона лінія пензля Роберта Ґібба | |||||||
Координати: 44°31′22″ пн. ш. 33°35′55″ сх. д. / 44.52300200002777331° пн. ш. 33.59861400002777287° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
![]() ![]() |
![]() | ||||||
Командувачі | |||||||
![]() |
![]() | ||||||
Військові сили | |||||||
горці — бл. 500 османи — бл. 350 Всього — бл. 850. |
бл. 400 |
Подія була яскраво висвітлена у британській пресі й стала іконою якостей британського солдата у війні, яку Росія ганебно програвала.
Баталія ред.
Рано вранці російські сили з 2500 кавалеристів просувались у напрямку Балаклави. Їхні сили розділились на три загони. У складі одного з них були 1-й Уральський козачий полк підполковника Хорошихіна і 3 сотні 53-ї Донського козачого полку полковника Александрова чисельністю близько 400 осіб. Він направився у бік 93-ого полку, що розташовувався біля села Кадикой. Ряд російських і закордонних істориків стверджують, що на флангах шотландців стояли турецькі солдати, солдати з інших частин, поранені та ветерани. Крім того, поруч були 2 батареї з 10 гармат. У самій Балаклаві знаходився загін Королівської морської піхоти (1100 осіб).
Колін Кемпбелл говорив, що він сказав своїм людям: «Звідси немає відступу, чоловіки. Ви маєте померти там, де Ви стоїте!»[1] Помічник сера Коліна Джон Скотт відповів: «Так, сер Колін. Якщо буде потрібно, то ми це зробимо». Кемпбелл сформував 93-й полк у дві шеренги — «тонку червону лінію». Конвенція наказувала, що лінія повинна бути глибиною у чотири шеренги. Однак Кемпбелл відчув, що має недостатньо навчених людей для формування такого строю. 93-й розрядився двома залпами: на 800 і 500 ярдів відповідно, проте вони не могли завдати шкоди атакувальній кавалерії з такої відстані. Розрахунки шотландців почали контрнаступ перед третім залпом, але сер Колін зупинив їх криком «93-ій, чорт Вас забирай горці, за Ваше завзяття!»[2]
Канадський історик Джордж Т. Денісон висловив обережне і нічим не обґрунтоваге припущення, що росіяни лише проводили рохвідку, а не планували нападу, у своїй книзі «Історія кавалерії з найдавніших часів, з уроками майбутнього» написавши: «…російські ескадрони не мали наміру нападу, а просто демонстративно маневрували, щоб зобов'язати війська союзників розкрити свої позиції, і коли 93-ій виявив свою лінію на пагорбі, завдання було виконане, і кавалерія відступила».[3]
Насправді ж 600 донських казаків з піками – це не розвідувальний загін, а ударний; вони цілком могли злякатися слави шотландської піхоти (червоні мундири), очікувавши зустріти там турків; тому спробувавши наступати,і побачивши, що горяни кинулися в зустрічну атаку, казаки ганебно і поспішно ретирувалися.
Кореспондент «Таймс», Вільям Х. Рассел, писав[4], що він нічого не може бачити проміж загонів росіян та базою британських військ в Балаклаві, окрім «тонкої червоної звивистої смужки з лінією зі сталі» 93-го. Популярна фраза була ущільнена до «тонка червона лінія» та стала символом британського самовладання в бою.
У мистецтві ред.
- Битва зображена в картині Роберта Ґібба «Тонка червона лінія» 1881 року, яка виставлялась в Національному музеї війни у Шотландії в Единбурзькому замку з 2000 по 2016 роки, після чого була подарована національній галереї.[5]
- В альбомі 1997 року Unleash the Beast англійської хеві-метал — групи Saxon є пісня «The Thin Red Line», присвячена подіям Балаклавської битви.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ The Argyll and Sutherland Highlanders (Princess Louise's)—Scottish Regiments, 1st Battalion A&SH, National Service, world war time, peace time and active service with the Ar…. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ B. Perrett, At All Costs! Cassel Military Paperback, 1994
- ↑ Denison, George Taylor (1913). A History of Cavalry from the Earliest Times: With Lessons for the Future (англ.). Macmillan and Company, limited. с. 350. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
- ↑ «The war in the Crimea—from our special correspondent—Heights Before Sebastopol», The Times, 14 November 1854, p. 7, Times Archive
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.