Тонка червона лінія (Балаклавська битва)

Тонка червона лінія — епізод у Балаклавській битві 25 жовтня 1854 року під час Кримської війни.

Тонка червона лінія
Кримська війна
Тонка червона лінія пензля Роберта Ґібба
Тонка червона лінія пензля Роберта Ґібба

Тонка червона лінія пензля Роберта Ґібба
Координати: 44°31′22″ пн. ш. 33°35′55″ сх. д. / 44.52300200002777331° пн. ш. 33.59861400002777287° сх. д. / 44.52300200002777331; 33.59861400002777287
Дата: 25 жовтня 1854
Місце: Балаклава, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Результат: Перемога коаліції
Сторони
Велика Британія,
Османська імперія
Російська імперія
Командувачі
Колін Кемпбелл[en] генерал Рижов
Військові сили
горці — бл. 500
османи — бл. 350
Всього — бл. 850.
бл. 400

Подія була яскраво висвітлена у британській пресі й стала іконою якостей британського солдата у війні, яку Росія ганебно програвала.

Баталія ред.

 
Діорама бою в Полковому музеї в замку Стірлінґ

Рано вранці російські сили з 2500 кавалеристів просувались у напрямку Балаклави. Їхні сили розділились на три загони. У складі одного з них були 1-й Уральський козачий полк підполковника Хорошихіна і 3 сотні 53-ї Донського козачого полку полковника Александрова чисельністю близько 400 осіб. Він направився у бік 93-ого полку, що розташовувався біля села Кадикой. Ряд російських і закордонних істориків стверджують, що на флангах шотландців стояли турецькі солдати, солдати з інших частин, поранені та ветерани. Крім того, поруч були 2 батареї з 10 гармат. У самій Балаклаві знаходився загін Королівської морської піхоти (1100 осіб).

Колін Кемпбелл говорив, що він сказав своїм людям: «Звідси немає відступу, чоловіки. Ви маєте померти там, де Ви стоїте!»[1] Помічник сера Коліна Джон Скотт відповів: «Так, сер Колін. Якщо буде потрібно, то ми це зробимо». Кемпбелл сформував 93-й полк у дві шеренги — «тонку червону лінію». Конвенція наказувала, що лінія повинна бути глибиною у чотири шеренги. Однак Кемпбелл відчув, що має недостатньо навчених людей для формування такого строю. 93-й розрядився двома залпами: на 800 і 500 ярдів відповідно, проте вони не могли завдати шкоди атакувальній кавалерії з такої відстані. Розрахунки шотландців почали контрнаступ перед третім залпом, але сер Колін зупинив їх криком «93-ій, чорт Вас забирай горці, за Ваше завзяття!»[2]

Канадський історик Джордж Т. Денісон висловив обережне і нічим не обґрунтоваге припущення, що росіяни лише проводили рохвідку, а не планували нападу, у своїй книзі «Історія кавалерії з найдавніших часів, з уроками майбутнього» написавши: «…російські ескадрони не мали наміру нападу, а просто демонстративно маневрували, щоб зобов'язати війська союзників розкрити свої позиції, і коли 93-ій виявив свою лінію на пагорбі, завдання було виконане, і кавалерія відступила».[3]

Насправді ж 600 донських казаків з піками – це не розвідувальний загін, а ударний; вони цілком могли злякатися слави шотландської піхоти (червоні мундири), очікувавши зустріти там турків; тому спробувавши наступати,і побачивши, що горяни кинулися в зустрічну атаку, казаки ганебно і поспішно ретирувалися.

Кореспондент «Таймс», Вільям Х. Рассел, писав[4], що він нічого не може бачити проміж загонів росіян та базою британських військ в Балаклаві, окрім «тонкої червоної звивистої смужки з лінією зі сталі» 93-го. Популярна фраза була ущільнена до «тонка червона лінія» та стала символом британського самовладання в бою.

У мистецтві ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. The Argyll and Sutherland Highlanders (Princess Louise's)—Scottish Regiments, 1st Battalion A&SH, National Service, world war time, peace time and active service with the Ar…. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 10 липня 2020. 
  2. B. Perrett, At All Costs! Cassel Military Paperback, 1994
  3. Denison, George Taylor (1913). A History of Cavalry from the Earliest Times: With Lessons for the Future (англ.). Macmillan and Company, limited. с. 350. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020. 
  4. «The war in the Crimea—from our special correspondent—Heights Before Sebastopol», The Times, 14 November 1854, p. 7, Times Archive
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.