Тонка блакитна лінія (фільм, 1988)
«Тонка блакитна лінія» (англ. The Thin Blue Line) — американський документальний фільм Еррола Морріса, знятий 1988 року.
«Тонка блакитна лінія» | |
|---|---|
| англ. The Thin Blue Line | |
 | |
| Жанр | документальний фільм[1][2] |
| Режисер | Еррол Морріс |
| Продюсер | Марк Ліпсон |
| Сценарист | Еррол Морріс |
| У головних ролях |
Рендалл Адамс Девід Гарріс |
| Оператор | Роберт Чеппеллd |
| Композитор | Філіп Ґласс |
| Дистриб'ютор | Miramax Films і Netflix |
| Тривалість | 103 хв. |
| Мова | англійська |
| Локалізація | фільм не озвучили українською мовою для прокату в Україні |
| Країна |
 США |
| Рік | 1988 |
| IMDb | ID 0096257 |
 «Тонка блакитна лінія» у Вікіцитатах | |
Рендалл Адамс, «Тонка блакитна лінія»
Сюжет ред.
За вбивство поліцейського засуджено Рендалла Адамса. Злочин стався у суботу, 27 листопада 1976 року. Двоє поліцейських зупинили машину для перевірки документів. Коли офіцер Роберт В. Вуд (англ. Robert W Wood) підійшов до вікна водія, його застрелили. Його напарниця нічого не встигла зробити. Машина була вкрадена шістнадцятирічним Девідом Гаррісом. Коли поліція натрапила на його слід, він признався, що був у машині. Але сказав, що у машині із ним був Рендалл Адамс, який і вбив поліцейського. Стрічку побудовано як серію інтерв'ю із різними дійовими особами справи — сам Рендалл Адамс, Девід Гарріс, суддя, декілька свідків, детективи, адвокати Адамса. Дуглас Д. Малдер (англ. Douglas D. Mulder), прокурор, у фільмі не з'являється.
Фільм натякає, що Адамс є невинним, змушуючи сумніватися у доказах його вини[3].
Назва ред.
Назва фільму взята із промови прокурора, що поліція — це «тонка блакитна лінія», що розділяє суспільство та «анархію». Ця фраза є похідною від відомого виразу «тонка червона лінія».
Прокат та вплив ред.
Стрічка вийшла у прокат 25 серпня 1988 року. Вона зібрала 1,209,846 доларів США[4].
Рендалла Адамса випустили із в'язниці через рік.
Нагороди ред.
Фільм отримав нагороду як «Найкращий документальний фільм» від New York Film Critics Circle, Kansas City Film Critics Circle, Національної ради кінокритиків США та Національної спілки кінокритиків США[5].
Морріс отримав нагороди International Documentary Association, Едгара Аллана По та стипендію МакАртура (1989)[6][7]. Фільм було визначено не як документальний, що не дало йому можливості бути висуненим на «Оскар»[8].
Примітки ред.
- ↑ http://www.metacritic.com/movie/the-thin-blue-line
- ↑ http://www.imdb.com/title/tt0096257/
- ↑ Williams, Linda. «Mirrors without Memories: Truth, History, and the New Documentary.» Film Quarterly 46.3 (Spring, 1993): 9-21. JSTOR. Web. 26 Nov. 2010.
- ↑ The Thin Blue Line (1988). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 30 червня 2015.
- ↑ The Thin Blue Line (1988) - Awards. IMDb. Архів оригіналу за 12 жовтня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
- ↑ Errol Morris - Awards. IMDb. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 30 червня 2015.
- ↑ IDA Documentary Awards 2009 - International Documentary Association. Архів оригіналу за 21 червня 2010. Процитовано 25 червня 2010.
- ↑ Morris, Errol (3 квітня 2008). Play It Again, Sam (Re-enactments, Part One). New York Times. Архів оригіналу за квітень 7, 2008. Процитовано 30 червня 2015.
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Тонка блакитна лінія (фільм, 1988) |
- The Thin Blue Line на сайті IMDb (англ.)
- The Thin Blue Line [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] з ErrolMorris.com
- Officer Robert W. Wood [Архівовано 26 квітня 2011 у Wayback Machine.] на The Officer Down Memorial Page, Inc