Тоненьков Євген Валерійович
Євге́н Валéрійович Тоненьков (24 квітня 1990, Маріуполь — 25 грудня 2018, Сєвєродонецьк) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
| Євген Тоненьков | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
24 квітня 1990 Маріуполь |
| Смерть |
25 грудня 2018 (28 років) (помер від поранень) |
| Поховання | Розділ |
| Громадянство |
 Україна |
| Псевдо | «Сталкер» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014—2018 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Гірська піхота |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
.svg){kind=small}
Життєпис ред.
Народився 1990 року в місті Маріуполь (Донецька область). Походив з родини військових; рано втратив матір. Школу закінчив у хуторі Садовий Мінераловодського району Ставропольського краю, де жив у бабусі. В 2005—2008 роках навчався у Маріупольському будівельному коледжі; цього часу помер батько. Працював у конвертерному цеху металургійного комбінату «Азовсталь», на різних підробітках — зварником та інше.
З серпня 2014 року перебував у складі БСП «Донбас», зокрема, у Лисичанську. Потрапити на місце збору до Курахового на той час можна було лише через окупований Донецьк; полюбляв комп'ютерні ігри, з гри «Сталкер» узяв собі позивний. З 16 лютого 2015 до 15 квітня 2016 року служив у батальйоні за мобілізацією, стрілець 6-го відділення 2-го взводу 4-ї роти. Пройшов бої за Широкине. З вересня 2016-го служив за контрактом у 3-й роті 16-го батальйону «Полтава» — разом з побратимами, які перейшли в ЗСУ із «Донбасу». З липня 2017 по березень 2018 року ніс службу на передовій. 4 вересня 2018-го 2018-го підписав контракт з 10-ю бригадою; солдат, навідник 1-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 109-го батальйону. Під час війни у грудні 2015 року одружився, дружина — медик «Донбасу» та 10-ї бригади, разом пройшли бої за Дебальцеве, мешкали на її батьківщині, у Роздолі.
Помер вдень 25 грудня 2018 року у лікарні Сєвєродонецька від кульового поранення у голову, якого зазнав 24 грудня під вечір в часі бойових дій поблизу села Кримське.
28 грудня 2018-го похований в смт Розділ[2].
Без Євгена лишилися брат Дмитро, дружина Мар'яна та син 2016 р.н.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 149/2019 від 18 квітня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 25 грудня[4][5].
Примітки ред.
- ↑ До останнього подиху були вірні рідній землі…
- ↑ На Львівщині поховали бійця 10-ї бригади Євгена Тоненькова. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 12 вересня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 18 квітня 2019 року № 149/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 25 грудня на YouTube
Джерела ред.
- Тоненьков Євген Валерійович [Архівовано 4 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті