Томислав Івич (сербохорв. Tomislav Ivić, нар. 30 червня 1933, Спліт — пом. 24 червня 2011, Спліт) — югославський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ф
Томислав Івич
Томислав Івич
Томислав Івич
Томислав Івич у 1976 році
Особисті дані
Народження 30 червня 1933(1933-06-30)
  Спліт, Югославія
Смерть 24 червня 2011(2011-06-24) (77 років)
  Спліт, Хорватія
Поховання Ловринацd[1]
Громадянство  Югославія
 Хорватія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1953–1957 Югославія «Спліт» 125 (?)
1957–1963 Югославія «Хайдук» (Спліт) 11 (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1967–1968 Югославія «Спліт»
1968–1972 Югославія «Хайдук» (Спліт) (мол.)
1972–1973 Югославія «Шибеник»
1973–1974 Югославія СФРЮ
1973–1976 Югославія «Хайдук» (Спліт)
1976–1978 Нідерланди «Аякс»
1978–1980 Югославія «Хайдук» (Спліт)
1980–1983 Бельгія «Андерлехт»
1983–1984 Туреччина «Галатасарай»
1984–1985 Югославія «Динамо» (Загреб)
1985–1986 Італія «Авелліно»
1986 Греція «Панатінаїкос»
1986–1987 Югославія «Хайдук» (Спліт)
1987–1988 Португалія «Порту»
1988–1990 Франція «Парі Сен-Жермен»
1990–1991 Іспанія «Атлетіко»
1991 Франція «Марсель»
1992 Португалія «Бенфіка»
1993–1994 Португалія «Порту»
1994 Хорватія Хорватія (в.о.)
1995 Франція «Монако» (помічник)
1995 Туреччина «Фенербахче»
1995–1996 ОАЕ ОАЕ
1996 ОАЕ «Аль-Васл»
1997 Хорватія «Хайдук» (Спліт)
1998 Іран Іран
1998–1999 Бельгія «Стандард» (Льєж)
2000 Бельгія «Стандард» (Льєж)
2001 Франція «Марсель»
2003–2004 Саудівська Аравія «Аль-Іттіхад»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У квітні 2007 року Івич був визнаний найуспішнішим тренером в історії світового футболу за версією італійської газети La Gazzetta dello Sport[2]. Протягом тренерської кар'єри Томислав очолював команди в 14 різних країнах, а також працював з чотирма національними збірними[3][4][5], вигравши за цей час титули в семи країнах (Югославія, Нідерланди, Бельгія, Греція, Португалія, Іспанія і Франція), зокрема вісім чемпіонатів (3 — в Югославії, і по одному в Нідерландах, Бельгії, Греції, Португалії та Франції), 6 національних кубків (4 в Югославії і по одному в Іспанії і Португалії), а також Суперкубок УЄФА і Міжконтинентальний кубок[6].

Ігрова кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1953 року виступами за команду «Спліт» з рідного міста, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 125 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Спліта», був основним гравцем команди.

1957 року перейшов до клубу «Хайдук» (Спліт), за який відіграв 6 сезонів. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Хайдук» (Спліт) у 1963 році.

Кар'єра тренера ред.

Після закінчення вищої тренерської школи в Белграді, 1967 року Івич повернувся в «Спліт», де працював один сезон, після цього чотири роки тренував юнацький склад «Хайдука».

1972 року Томислав став головним тренером «Шибеника», а в 1973 році повернувся в «Хайдук» на місце головного тренера, де виграв два чемпіонати — в 1974 і 1975 роках і чотири Кубки — 1972, 1973, 1974 і 1976 років[7]. Паралельно у 1973–1974 роках разом з Миляном Миляничем, Миланом Рибаром, Сулейманом Ребацом та Милованом Чиричем сформував тренерський штаб збірної СФРЮ, який вивів команду на чемпіонат світу 1974 року.

З 1976 до 1978 року очолював амстердамський «Аякс», з яким виграв чемпіонат Нідерландів, після чого повернувся в «Хайдук», де знову виграє чемпіонат у 1979 році.

З 1980 по 1983 рік Івич тренував бельгійський «Андерлехт», з яким у першому ж сезоні виграв чемпіонат.

 
Томислав Івич у 1987 році під час роботи з «Порту».

З 1983 по 1987 рік очолював турецький «Галатасарай», «Динамо» (Загреб), італійське «Авелліно» і сім турів тренував грецький «Панатінаїкос», після чого ненадовго ненадовго повернувся в «Хайдук».

У 1987 році Івич став головним тренером португальського «Порту», з яким в одному сезоні завойовує чотири трофеї — стає чемпіоном Португалії, а також володарем Кубка Португалії, Суперкубка УЄФА і Міжконтинентального кубка.

З 1988 року два сезони очолював французький «Парі Сен-Жермен», по завершенні яких перейшов до іспанського «Атлетіко» і в 1991 році з мадридським клубом завоював Кубок Іспанії, після чого повернувся до Франції і в сезоні 1991/92 очолював «Марсель», з яким виграв французький чемпіонат.

У сезоні 1992/93 Івич тренував лісабонську «Бенфіку», а в сезоні 1993/94 повернувся в «Порту».

З 1994 року працював спортивним директором збірної Хорватії, після відсторонення УЄФА тренера збірної Мирослава Блажевича Івич в одному матчі навіть виконував обов'язки головного тренера збірної, в якому хорвати 18 листопада 1994 року обіграли вгостях збірну Італії (2:1). В підсумку згодом ця перемога дозволила хорватам випередити італійців і зайняти перше місце у групі та кваліфікуватись на Євро-1996. У той же час, коли він був директором команди, Івич був прийнятий на роботу як консультант у «Монако», а другу половину сезону працював тренером у турецькому «Фенербахче».

Після Євро Івич ненадовго очолює «Аль-Васл» з Об'єднаних Арабських Еміратів, а також працює і з самою збірною ОАЕ, з якою стає фіналістом домашнього Кубка Азії 1996 року, де еміратці не зазнали жодної поразки і лише у фіналі поступились в серії пенальті збірній Саудівської Аравії.

1997 року тренер ненадовго повернувся в «Хайдук», де обійняв посаду віце-президента клубу, а також протягом чотирьох турів працював головним тренером команди.

У січні 1998 року хорватський фахівець очолив збірну Ірану, але вже в травні покинув клуб і став працювати у бельгійському «Стандарді» (Льєж), який з перервами очолював до 2000 року, а 2001 року знову недовго був головним тренером «Марселя».

Останнім місцем тренерської роботи Івича був аравійський клуб «Аль-Іттіхад», головним тренером команди якого Томислав Івич був до 2004 року.

По завершенні тренерської кар'єри оселився в своєму рідному місті Спліт. В останні роки мав проблеми з серцем і діабет.

Помер 24 червня 2011 року у місті Спліт, лише за тиждень до свого 78-го дня народження[8].

Титули і досягнення ред.

Як тренера ред.

«Хайдук» (Спліт): 1973–74, 1974–75, 1978–79
«Хайдук» (Спліт): 1973–74, 1975—76, 1986—87
«Аякс»: 1976–77
«Андерлехт»: 1980–81
«Порту»: 1987–88
«Порту»: 1987–88, 1993—94
«Порту»: 1993
«Атлетіко Мадрид»: 1990—91
«Порту»: 1987
«Порту»: 1987

Особисті ред.

  • Найкращий тренер в історії футболу — 36 місце (World Soccer)[9][10]
  • Найкращий тренер в історії футболу — 42 місце (France Football)[11]

Примітки ред.

  1. https://lovrinac.hr/trazilica-pokojnika/
  2. Помер Томіслав Івіч. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 14 жовтня 2016. 
  3. Maxim Olenev (19 липня 1999). Yugoslavia national team coaches (before 1979). rsssf.com. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 18 квітня 2015. 
  4. Staff. United Arab Emirates. the-afc.com. Asian Football Confederation. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 18 квітня 2015. 
  5. Staff (1 грудня 2004). Al Ittihad win Asian Champions League. espnfc.com. ESPN Inc. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 18 квітня 2015. 
  6. Staff (25 червня 2011). Notice of death of Tomislav Ivić. UEFA.com. UEFA. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 18 квітня 2015. 
  7. Hajdukovi Treneri [Архівовано 3 жовтня 2008 у Wayback Machine.], Website von Hajduk Split, gesichtet am 8. Januar 2009
  8. Legendarische trainer Tomislav Ivić overleden [Архівовано 23 березня 2012 у Wayback Machine.], De Standaard], 24 June 2011; retrieved 26 June 2011.
  9. World Soccer The Greatest manager of all time. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 14 січня 2020. 
  10. The Greatest: — how the panel voted. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 14 січня 2020. 
  11. The 50 best coaches in history, according to 'France Football'. BeSoccer (en-EN). 29 березня 2019. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 6 грудня 2019. 

Посилання ред.

  • Томислав Івич на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)