Томас Волсі
Кардинал Томас Волсі (також Вулсі, англ. Thomas Wolsey; близько 1470–1471 — 29 листопада 1530) — канцлер Англійського королівства в 1515—1529 роках; архієпископ Йоркський з 1514 року; кардинал з 1515 року. До 1529 року вважався наймогутнішою людиною в Англії після короля Генріха VIII, тримав у своїх руках всю зовнішню і значну частину внутрішньої політики.
Томас Волсі | |
---|---|
англ. Thomas Wolsey | |
Народився | не раніше 1470 і не пізніше 1471 Іпсвіч[1] |
Помер | 29 листопада 1530 Лестер, Англія[1] |
Поховання | Лестерське абатство |
Країна | Королівство Англія |
Діяльність | католицький священник, католицький єпископ, суддя, політик, державний діяч |
Галузь | католицька церква[2] і політика[2] |
Alma mater | коледж Магдалени[d], Ipswich Schoold і Magdalen College Schoold |
Знання мов | англійська[2] |
Суспільний стан | маси |
Посада | лорд-канцлер Англії, кардинал[3][2], Roman Catholic Bishop of Lincoln (England)d, Roman Catholic archbishop of Yorkd, апостольський адміністратор[d], апостольський адміністратор[d] і апостольський адміністратор[d] |
Конфесія | англіканство і католицька церква[3] |
Батько | Robert Wolseyd[4] |
Мати | Joand[4] |
Біографія
ред.Син м'ясника з Іпсвіча. Навчався в Оксфорді. У 1498 році прийняв священничий сан.
Завдяки зв'язкам у придворному середовищі потрапив до кола наближених Генріха VII, а в 1507 році став його духівником. Після вступу на престол Генріха VIII заохочував його пристрасть до розваг, зосередивши у своїх руках основні важелі державного управління. За два десятиліття свого перебування в фаворі кардинал Волсі нажив нечувані статки.
В області зовнішньої політики Волсі бачив Англію в ролі «арбітра», який наглядає за станом справ у континентальній Європі. Після вдалих бойових дій у Франції (1513) кардинал намагався примирити французького монарха з англійським, для чого влаштував їх зустріч на Полі золотої парчі в червні 1520 року.
У тому ж 1520 році він супроводжував свого короля на зустріч з імператором Карлом V, а три роки по тому направив загони англійських лицарів на допомогу імператору в його бойових діях проти Франції.
У 1528 році виступив проти імператора на боці французів. Подібна безпринципність привела зрештою до дипломатичної ізоляції Англії в континентальній Європі.
Волсі до такої міри захопився дипломатичними інтригами, що значною мірою передоручив проведення реформи англійської церкви своїм радникам. З метою фінансування бойових дій на континенті запровадив цілий ряд непопулярних податків (зокрема, Amicable Grant) і закрив 29 монастирів, а з надлишкових доходів побудував палац Гемптон-корт і заклав Крайст Черч в Оксфорді. Не додавали йому популярності та чутки про далеко не благочестиві подробиці його особистого життя: попри целібат, Волсі не приховував наявності незаконнонароджених сина і дочки.
Волюнтаризм худородного кардинала викликав крайнє невдоволення не тільки серед простих людей, а у й вищих шарів знаті, які переконали короля, що Волсі знаходиться на утриманні французького уряду. Кардинал потрапив в опалу у зв'язку з відмовою Папи санкціонувати розірвання шлюбу короля з Катериною Арагонською, позбувся своїх титулів і був узятий під варту, проте помер до побачення з королем. Його непопулярність серед різних станів полегшила поширення в Англії протестантизму.
В мистецтві
ред.- Кардинал Волсі- центральний персонаж п'єси Вільяма Шекспіра «Генріх VIII».
- Біографія Волсі і його відносини з королем Генріхом VIII і Томасом Кромвелем лягли в основу роману «Вовчий зал» англійської письменниці Гіларі Ментел, а також заснованого на них мінісеріалу Бі-Бі-Сі «Вовчий зал».
- Орсон Веллс у фільмі «Людина на всі часи» (1966)
- Ентоні Куейл у фільмі «Тисяча днів Анни» (1969)
- Джон Баскомп у фільмі «Генріх VIII і його шість дружин» (1972)
- Джон Гілгуд у фільмі «Людина на всі часи» (ТБ, 1988)
- Девід Суше в мінісеріалі «Генріх VIII» (2003)
- Сем Нілл в телесеріалі «Тюдори» (2007—2010)
- Джонатан Прайс в мінісеріалі «Вовчий зал» (2015)
- Блаі Льопіс в телесеріалі «Карлос, король і імператор» (2015—2016)
- Марк Едель-Хант в телесеріалі «Біла принцеса» (2017)
Література
ред.- Wolsey. By A. F. Pollard, M.A., F.B.A., Director of the London School of Historical Research. London : Longmans. 1929. Pp. xvi 393. 21s. net.
Примітки
ред.- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118807811 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ а б Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
Посилання
ред.- Вулсі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.