Відкрити головне меню

Веніамі́н Саве́лійович То́льба ( 30 жовтня (12 листопада за новим стилем) 1909, Харків —  13 квітня 1984, Київ) — український диригент і педагог. Народний артист УРСР (1957).

Тольба Веніамін Савелійович
Зображення
Основна інформація
Дата народження 30 жовтня (12 листопада) 1909
Місце народження Харків, Російська імперія
Дата смерті 13 квітня 1984(1984-04-13) (74 роки)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР
Професії диригент
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Народний артист УРСР Сталінська премія
Пам'ятна дошка вул. Пушкінській, 21 у Києві

Народився у Харкові у сім'ї трубача оперного театру. В юнацькі роки вчився грати на скрипці і дебютував як скрипаль у Харківському симфонічному оркестрі. В 1926—1928 роках вчився у Ленінграді у щойно відкритому музичному технікумі. В 1928 повернувся до Харкова де працює в симфонічному оркестрі пересувної опери та поступає до Харківського музично-театрального інституту. В 1932 року закінчив Харківський музично-театральний інститут, де вчився як композитор (в класі С.Богатирьова) і як диригент (в класі Розенштейна). Паралельно з навчанням працював скрипалем в оркестрі Харківської опери, а з 1931 року після успішного дебюту в опері «Весілля Фігаро» — диригентом. Паралельно, по закінченню інституту залишився в ньому викладати оркестрування, читання партитур і диригування, а з 1940 року завідував кафедрою диригування.

В роки Другої світової війни разом з колективом театру був евакуйований до Іркутська. Там з 1943 року готував постановку опери М. Вериківського «Наймичка», якою був відкритий перший повоєнний сезон у Києві.

З 1944 року працював у Києві — в оперному театрі, а також в консерваторії, де під орудою В. Тольби була відкрита оперна студія. В 1949 здобув Сталінську премію за успішну постановку «Івана Сусаніна» М. Глінки, після чого був запрошений до Великого театру в Москві.

1953 року повернувся до Київської опери, де працював диригентом до 1959 року. Протягом роботи у київському театрі поставив 23 опери, зокрема сучасних йому українських композиторів — «Наймичку» М. Вериківського, «Ростиславу» та «Честь» Г. Жуковського, «Молоду гвардію» та «Зорю над Двиною» Ю.Мейтуса, «Милану» та «Арсенал» Г.Майбороди. За спогадами І. Гамкала, В. Тольба покинув театр в ситуації, коли диригентові слід було поступитися своєю вимогливістю, піти на надто значний, на його думку, компроміс, незважаючи на те, що в колективі мав беззаперечний авторитет, втішався загальною повагою і любов'ю[1].

Паралельно продовжував викладання у Київській консерваторії на посаді доцента (з 1946 року) і професора (у 1962—1973 роках).

Як диригент, записав музику до 50 українських художніх фільмів, а також до екранізації опери «Запорожець за Дунаєм». Автор симфонії на теми з опери «Запорожець за Дунаєм» (1983). Автор низки статей.

На будинку по вул. Пушкінській, 21 у Києві, де Веніамін Тольба проживав з 1944 року, встановлено пам'ятну дошку.

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Іван Гамкало. Камертон высокого проффесионализма // Вениамин Тольба: портрет дирижера в воспоминаниях современников / состав. В. В. Тольба. — Нежин: ООО «Гідромакс», 2009. — с. 133

ПосиланняРедагувати