Відкрити головне меню

Толмачова Лілія Михайлівна
Народилася 6 червня 1932(1932-06-06)
Нижньо-Волзький край[d], РСФРР, СРСР
Померла 25 серпня 2013(2013-08-25) (81 рік) або 26 серпня 2013(2013-08-26)[1] (81 рік)
Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актриса, театральний режисер
Alma mater Школа-студія МХАТ (1950)
Роки активності з 1952
У шлюбі з Єфремов Олег Миколайович і Q16712229?
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Пошани орден Дружби (Російська Федерація) орден «Знак Пошани» медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
IMDb nm0866164

Лілія[2] Михайлівна Толмачова (6 червня 1932[3], Руднєво, Нижньо-Волзький край — 25 серпня 2013, Москва) — радянська і російська актриса театру та кіно, режисерка. Народна артистка Російської РФСР (1981).

ЖиттєписРедагувати

Лілія Толмачова народилася 1932 року, за одними даними, в Саратові, а за іншими — у селі Руднєве Волгоградської області Російської РФСР, в родині педагогів.

Після закінчення школи вона втупила до Школи-студії МХАТ на курс Віктора Яковича Станицина. Школу-студію закінчила в 1950 році[3][4]. З 1952 року служила в Саратовському театрі юного глядача, а в 1955—1956 роках — в Театрі імені Моссовєта[5].

З 1956 року Лілія Толмачова була актрисою театру «Современник». У виставі, з якого почалася історія «Современника» — «Вічно живі» за п'єсою Віктора Розовазіграла одну з головних ролей — Ірину Бороздіну[6]. З перших років існування театру Лілія Толмачова була однією з його провідних актрис, грала скопідомку Оленку і процвітаючу Агнію Шабіну у виставах за п'єсами В. Розова «В пошуках радості» і «Традиційний збір», Тамару в «П'яти вечорах» і Надю в «Старшій сестрі» Олександра Володіна, Жінку, яку Він кохав у «Четвертому» Костянтина Симонова[6]. Серед найкращих ролей — Єлизавета Олександрівна в «Звичайної історії» Івана Гончарова та Мілда в «Крутому маршруті» Євгенія Гінзбург[6].

З кінця 1970-х років Лілія Толмачова впритул зайнялася режисурою, як і ряд інших провідних артистів театру. У 1977 році, за дорученням Галини Волчек, поставила виставу «Фантазії Фарятьєва» Алли Соколової зі Станіславом Садальським в головній ролі, в 1978 — «Генріха IV» Луїджі Піранделло, а в 1980 році, на запрошення Олега Єфремова, — «Все скінчено» Едварда Олбі у МХАТі з Марією Бабановою (спектакль був записаний для телебачення).

Лілія Толмачова померла в Москві вночі 25 серпня 2013 року після тривалої хвороби[7]. Похорон відбувся в четвер, 29 серпня 2013 року в Москві на Ваганьковському кладовищі.[8]

Особисте життяРедагувати

Будучи студенткою 3-го курсу Школи-студії МХАТу, Лілія Толмачова вийшла заміж за Олега Єфремова. Шлюб виявився недовгим і вже в 1952 році розпався, але дружні відносини зберігалися до останніх днів життя Єфремова[9].

Другим чоловіком Лілії Толмачової став головний редактор відділу поезії видавництва «Радянський письменник» Віктор Фогельсон[10], шлюб з яким тривав близько 30 років.

НагородиРедагувати

ТворчістьРедагувати

Ролі в театріРедагувати

Саратовський ТЮГРедагувати

Театр імені МоссовєтаРедагувати

« Современник»Редагувати

Ролі в кіноРедагувати

Режисерські роботиРедагувати

Театр «Современник»
  • 1977 — А. Соколова «Фантазії Фарятьєва»
  • 1978 — Л. Піранделло «Генріх IV»
МХАТ імені Максима Горького
  • 1980 — Е. Олбі «Все скінчено»

ПриміткиРедагувати

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Лілія — сценічний псевдонім. Справжнє ім'я — Лідія.
  3. а б У джерелах, судячи з усього, вказується невірний рік народження.
  4. Випускники школи-студії 1950-х. Архів оригіналу за 16 жовтень 2012. Процитовано 24 березень 2019. 
  5. а б Театральна енциклопедія. Гл. ред. П. А. Марков. — М: Радянська енциклопедія, 1967. — Доповнення — Покажчик
  6. а б в Лилия Толмачёва. Труппа. «Современник» (официальный сайт). Архів оригіналу за 2012-11-05. Процитовано 2012-10-31. 
  7. Скончалась одна из старейших актрис театра «Современник» Лилия Толмачёва. Радио «Эхо Москвы». 2013-08-26. Архів оригіналу за 2013-09-14. Процитовано 2013-08-26. 
  8. Новини, театр «Сучасник». Архів оригіналу за 4 серпень 2013. Процитовано 24 березень 2019. 
  9. Лебедина Л. .
  10. Пам'яті Лілії Толмачової. Незалежна Газета
  11. Указ Російської Федерації від 15 квітня 1996 року № 557 «О награждении орденом Дружби Толмачової Л. М.»
  12. Указ Президента Російської Федерації від 14 квітня 2006 року № 368 "Про нагородження державними нагородами Російської Федерації працівників державного закладу культури міста Москви «Московський театр „Современник“»
  13. Указ Російської Федерації від 9 червня 2012 року № 799 «O нагородження орден „За заслуги перед Вітчизною“ IV ступеня Толмачової Л. М.»

ПосиланняРедагувати