Тлумацький повіт
| Округ | Станіславський |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії
|
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Тлумач |
| Створений | 1854 |
| Площа | 889,512 км² (1880) |
| Населення | 80 027 (1880) |
| |
| Найбільші міста | Тлумач, Тисмениця |
Тлумацький повіт (нім. Bezirk Tłumacz, пол. Powiat tłumacki) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, УРСР і Третього Райху. Адміністративним центром було місто Тлумач.
Австро-Угорщина
ред.Тлумацький повіт був утворений 1854 року[1] з 26 громад (гмін). 1867 року, в результаті адміністративної реформи, до нього було приєднано Тисменицький повіт з 26 громадами (однак у судовій структурі зберігся попередній поділ і Тисменицький судовий повіт), а також передано громади Бобрівники, Довге, Комарівка, Лядське, Лука, Межигір'я, Новосілка, Петрилів, Рошнів, Стриганці, Тростянці, Устя-Зелене і Юрківка з ліквідованого Монастириського повіту та громади Милування і Вільшаниця з Галицького повіту. Таким чином Тлумацький повіт охоплював територію нинішніх Тлумацького та частково Коломийського, Монастириського і Тисменицького районів і в практично такому вигляді існував до 1944 року.
Станом на 1879 рік, повіт налічував 60 населених пунктів, розподілених по 52 кадастрових квартали[2].
На території повіту діяли два повітові суди — у Тлумачі та Тисмениці. 1 листопада 1897 року утворений Отинійський судовий повіт, котрий охоплював 19 громад Тлумацького повіту.
У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станиславівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був Іван Макух (УРП), якого згодом змінив Антін Галька. Іван Макух був обраний також головою повітової УНРади. Делегатом до УНРади був обраний Августин Домбровський (УРП).[3]
Під польською окупацією
ред.Після окупації ЗУНР унаслідок польсько-української війни територія повіту опинилася у межах Польської Республіки. Повіт включений до Станіславського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
| Тлумацький повіт | |
|---|---|
|
пол. Powiat tłumacki | |
|
| |
| Адм. центр | Тлумач |
| Найбільше місто | Тлумач |
| Країна | .svg){kind=small} II Польська Республіка
|
| Воєводство | Станіславське |
| Гміни | 65 (1921), 16 (1934—1939) |
| Населення | |
| - повне | 127 300 (1931) |
| - густота | 111 |
| Площа | |
| - повна | 1 147 км² |
| Дата заснування | 1854 |
| |
Зміни адміністративного поділу
ред.
Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року село Підпечери було передано з Тлумацького повіту до Станіславського[4].
1 серпня 1934 року було здійснено новий поділ на сільські гміни[5] шляхом об'єднання тогочасних (збережених від Австро-Угорщини) гмін, які позначали громаду села. Новоутворені гміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в рідкісних випадках) обмежувались єдиним великим селом.
Міста (Міські гміни)
ред.- містечко Отинія — місто з 1934 року, раніше було сільською гміною
- містечко Тлумач — місто з 1934 року
- м. Тисмениця
Сільські гміни
ред.* Виділено містечка, що були у складі сільських гмін та не мали міських прав.
Радянський період
ред.27 листопада 1939 року повіт було включено до новоутвореної Станіславської області[6].
В 1940 року повіт було ліквідовано в результаті поділу території на райони:
- Отинянський — з містечка Отинія і сільських гмін Отинія, Терновиця Пільна і Хотимир
- Тлумацький — з міста Тлумач і сільських гмін Тлумач, Нижнів, Олеша й Олешів
- Тисменицький — з міста Тисмениця та сільських гмін Марківці і Рошнів.
Третій Райх
ред.Під час німецької окупації у 1941-1944 рр. Тлумацький повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Станіслав — складової частини Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Однак після повторного захоплення території повіту радянськими військами його знову було поділено на ті ж самі райони.
Сучасність
ред.Нині на території Тлумацького повіту розташовані дві адміністративних одиниці Івано-Франківської області — Тлумацький та частково Тисменицький райони.
Населення
ред.Станом на 1910 рік українці-грекокатолики становили 74% населення повіту[7].
Станом на 1939 рік на території повіту проживало 123 960 мешканців (91 600 українців-грекокатоликів — 73,89%, 13 230 українців-латинників — 10,65%, 9 810 поляків — 7,91%, 1 560 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,22%, 6 965 євреїв — 5,62% та 795 німців та інших національностей — 0,64%)[8].
Опубліковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 116 028 населення нібито було аж 44 958 (38,75%) поляків при 66 659 (57,45%) українців, 3 677 (3,17%) євреїв і 502 (0,43%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів[8] та пропорціям за минулими та майбутніми переписами.
Примітки
ред.- ↑ Stupnicki H. Geograficzno-statystyczny opis królestwa Galicyi i Lodomeryi… — S. 99.
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)
- ↑ Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
- ↑ Розпорядження Ради міністрів 28 травня 1934 року № 439
- ↑ Dz.U. z 1934 r. Nr 69, poz. 664 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 26 липня 1934 року про поділ Тлумацького повіту в Станиславівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети). Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 21 березня 2016.
- ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів
- ↑ а б Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 94.
Література
ред.- Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)