Ткачик білолобий

вид птахів
Ткачик білолобий
Самець білолобого ткачика поряд з гніздом
Самець білолобого ткачика поряд з гніздом
Самиця білолобого ткачика
Самиця білолобого ткачика
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Ткачикові (Ploceidae)
Підродина: Білолоботкачичні (Amblyospizinae)
Roberts, 1947
Рід: Білолобий ткачик (Amblyospiza)
Sundevall, 1850
Вид: Ткачик білолобий
Amblyospiza albifrons
(Vigors, 1831)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Pyrrhula albifrons Vigors, 1831
Посилання
Вікісховище: Amblyospiza albifrons
Віківиди: Amblyospiza albifrons
EOL: 45514940
ITIS: 558548
МСОП: 22719260
NCBI: 187415

Тка́чик білолобий[2] (Amblyospiza albifrons) — вид горобцеподібних птахів родини ткачикових (Ploceidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари. Це єдиний представник монотипового роду Білолобий ткачик (Amblyospiza) в монотиповій підродині Amblyospizinae[3].

Опис ред.

 
Пара білолобих ткачиків
 
Самиця білолобого ткачика
 
Молодий білолобий ткачик
 
Гніздо білолобого ткачика

Довжина птаха становить 19-20 см. Забарвлення варіюється від каштанового до чорнувато-бурого, в залежності від підвиду, самиці є світлішими за самців, нижня частина тіла у них білувата, поцяткована коричневими смугами. На лобі і крилах у них є помітні білі плями. Дзьоб великий, міцний, у самців чорний, у самиць жовтий. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць, молоді самці набувають дорослого забарвлення у віці 2 років.

Підвиди ред.

Виділяють десять підвиди:[4]

  • A. a. capitalba (Bonaparte, 1850) — від Сенегалу до південно-західної Нігерії;
  • A. a. saturata Sharpe, 1908 — від південної Нігерії до північного заходу ДР Конго;
  • A. a. melanota (Heuglin, 1863) — від північного сходу ДР Конго до Ефіопії, Уганди і північно-західної Кенії;
  • A. a. montana Van Someren, 1921 — від сходу ДР Конго до центральної і південно-західної Кенії і на південь до центральної Замбії, Малаві і північно-західного Зімбабве;
  • A. a. unicolor (Fischer, GA & Reichenow, 1878) — південь Сомалі, схід Кенії і Танзанії, острови Занзібарського архіпелагу;
  • A. a. tandae Bannerman, 1921 — північно-західна Ангола і крайній захід ДР Конго;
  • A. a. kasaica Schouteden, 1953 — південний схід ДР Конго;
  • A. a. maxima Roberts, 1932 — південно-східна Ангола, північно-східна Намібія, західна Замбія, північна Ботсвана і крайній північний захід Зімбабве;
  • A. a. woltersi Clancey, 1956 — схід Зімбабве, південь Мозамбіку, північний схід і схід ПАР;
  • A. a. albifrons (Vigors, 1831) — південний схід ПАР.

Поширення і екологія ред.

Білолобі ткачики живуть в лісистих саванах, чагарникових заростях, на узліссях тропічних лісів, на болотах та інших водно-болотних угіддях, в очеретяних заростях на берегах річок, озер і ставків. Живляться переважно комахами, зокрема термітами, ягодами і плодами, а також насінням.

Білолобим ткачикам притаманна полігінія, коли на одного самця припадає до 6 самиць, а на одній гніздовій території є до 3 гнізд. При невеликій щільності популяції птахи також утворюють моногамні пари, які формують колонії. Ці колонії можуть нараховувати до 100 гнізд. Гнізда білолобих ткачиків невеликі, мають кулеподібну форму з входом зверху і збоку (на відміну від більшості інших ткачиків). Воно робиться з тонкого очерету і підвішується серед комишів. В кладці 3 білувато-рожевих яйця, поцяткованих червоними, пурпуровими і коричневими плямками. Насиджують виключно самиці. Інкубаційний період триває 14-16 днів, пташенята покидають гніздо через 18-20 днів після вилуплення. За ними доглядають переважно самиці, іноді їм допомагають самці.

Гнізда білолобих ткачиків часто розорюються білобровими коукалами, воронами і нільськими варанами. Покинуті гнізда можуть повторно використовувати золотогруді бенгалики і бурі амаранти.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Amblyospiza albifrons: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 27 червня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. De Silva, Thilina N.; Peterson, A. Townsend; Bates, John M.; Fernando, Sumudu W.; Girard, Matthew G. (April 2017). Phylogenetic relationships of weaverbirds (Aves: Ploceidae): A first robust phylogeny based on mitochondrial and nuclear markers. Molecular Phylogenetics and Evolution. 109: 21–32. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.013. PMID 28012957. 
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Old World sparrows, snowfinches, weavers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 червня 2022. 

Посилання ред.