Ткаченко Петро Тимофійович
Петро́ Тимофі́йович Ткаче́нко (нар. 1914 — пом. 1946) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир відділення 1118-го стрілецького полку 333-ї стрілецької дивізії (6-а армія), рядовий. Герой Радянського Союзу (1944).
| Петро Тимофійович Ткаченко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
27 квітня (9 травня) 1914 Берестове | |||
| Смерть |
15 травня 1946 (32 роки) Берестове | |||
| Поховання | Близнюки | |||
| Країна |
 Російська імперія СРСР | |||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | |||
| Рід військ | піхота | |||
| Роки служби | 1943—1944 | |||
| Звання |
 Молодший лейтенант | |||
| Формування | 333-я стрілецька дивізія | |||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
| |||
Життєпис ред.
Народився 9 травня 1914 року в селі Берестовому, нині Близнюківського району Харківської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 7 класів школи в селі Тимофіївка і школу ФЗУ при машинобудівному заводі в Краматорську Донецької області. Працював ковалем на заводі, згодом — у колгоспі.
До лав РСЧА призваний 24 вересня1943 року Близнюківським РВК. Учасник німецько-радянської війни з 30 вересня 1943 року. Воював на Південно-Західному та 3-у Українському фронті.
Особливо командир відділення 1118-го стрілецького полку 333-ї стрілецької дивізії рядовий П. Т. Ткаченко відзначився під час битви за Дніпро. 26 листопада 1943 року під щільним артилерійсько-мінометним і кулеметним вогнем супротивника відділення під його командуванням першим і без втрат на човні форсували річку Дніпро. З ходу кинувшись на ворожі позиції, вогнем зі стрілецької зброї і гранатами змусили супротивника відступити. У боях по утриманню і розширенню плацдарму на правому березі Дніпра, особливо за село Канівське і висоти довкола нього, рядовий П. Т. Ткаченко зі своїм відділенням відбив 5 контратак супротивника, з них дві — при підтримці танків. Бійцями відділення було знищено один автомобіль і до 30 солдатів супротивника, з них особисто П. Т. Ткаченко знищив 13 ворожих солдатів.[1]
У травні 1944 року направлений на курси молодших лейтенантів, по закінченні яких деякий час обіймав посаду командира взводу в 1118-му стрілецькому полку. Після кількох поранень, наприкінці 1944 року був демобілізований за станом здоров'я.
Повернувся до рідного села. Обирався головою сільської ради. Помер 15 травня 1946 року.
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», червоноармійцеві Ткаченку Петру Тимофійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3433).
Також нагороджений медаллю «За відвагу» (28.10.1943).
Пам'ять ред.
Ім'ям Петра Ткаченка названо одну з вулиць в селищі міського типу Близнюки.
Примітки ред.
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Представлення на присвоєння звання Героя Радянського Союзу. (рос.). Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 22 березня 2016.
Посилання ред.
- Ткаченко Петро Тимофійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).