Вікіпедія

Тит Войнаровський

український громадський і економічний діяч, священник УГКЦ
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Войнаровський.

Войнаровський-Столобут Тит Євген гербу Столобут[2] (за іншими джерелами гербу Стрем'я[3]) (16 лютого 1856, с. Ляцьке Шляхетське, тепер Тисменицька міська громада — 21 лютого[4][5][6] 1938, Львів) — український громадський і економічний діяч, священник УГКЦ. Нащадок козацького роду Войнаровських (з часів гетьмана Івана Мазепи).

о. Тит Войнаровський
Посол до Австрійського парламенту
17.06.1907 — 30.03.1911
Народився16 лютого 1856(1856-02-16)
с. Ляцьке Шляхетське, Тисменицький повіт, Станіславський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер21 лютого 1938(1938-02-21) (82 роки)
м. Львів
ПохованийЛичаківський цвинтар[1]
Виборчий округ56 двомандатний
Відомий якгромадський і політичний діяч
ГромадянствоАвстрійська імперія Австрійська імперія → Австро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР → Польща Польща
Національністьукраїнець
Alma materЛьвівський університет
Політична партіяУкраїнська національно-демократична партія
Батькоо. Петро Войнаровський
МатиФранциска Лопатинська
Професіясвященник
Релігіягреко-католик
 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Народився 16 лютого 1856 року в с. Ляцьке Шляхетське Тисменицького повіту в сім'ї о. Петра (1822—1894) і Франциски з Лопатинських.

Закінчив цісарсько-королівську гімназію у Станиславові. Вивчав богослов'я у Львові в семінарії та на богословському факультеті університету.[7] У 1881 році висвячений на одруженого священника (дружина з роду Шепаровичів – Емілія Шепарович; тесть був парохом в селі Олеша, Товмацького повіту; сучасний прикарпатський поет Богдан Гасюк походить з роду Шепаровичів-Кузмів.), та, однак через рік став удівцем. Спочатку працював на Станиславівщині в селах: Колодіївка (сотрудник 1882—1884), Кулачківці (адміністратор 1886—1887), П'ядики (1887—1892), Топорівці (1892—1893), Балинці (1893—1909). У 1909 році переведений до клиру Львівської архиєпархії.

Посади церковні: митрат, кустос Львівської греко-католицької капітули, довголітній адміністратор митрополичих дібр.

У 1929 році обраний членом історично-правничої секції Богословського наукового товариства у Львові. Почесний доктор економічних наук Української Господарської Академії у Подебрадах.

Посол до віденського парламенту від Української національно-демократичної партії (1907—1911) у 56-му двомандатному виборчому окрузі (сільські громади судових повітів Печеніжин, Коломия, Жаб'є, Кути, Косів, Яблунів, Заболотів, Гвіздець і Отинія).[7] На виборах випередив кандидата-москвофіла Володимира Дудикевича. Його заступником обрали радикала Павла Лаврука, але о. Войнаровський волів бачити ним д-ра Олександра Кульчицького — директора товариства «Покупський Союз» у Коломиї.

Засновник парцеляційного товариства «Земля» 1908 і Земельного Гіпотечного Банку. Визначний діяч товариства «Сільський Господар» у Львові: заступник голови у 1918—1921 роках, голова товариства в 1929—1936. Заступник голови Львівської Хліборобської Палати (1934—1936).

Завдяки заходам Войнаровського між українськими селянами розпарцельовано близько 40 000 морґів землі дідичів.

Багато зробив для організації фахової сільськогосподарської освіти для українського селянства.

Помер у Львові 21 лютого 1938 року і був похований у гробниці галицьких митрополитів і крилошан на Личаківському цвинтарі[8].

Автор праць

ред.
  • «Вплив Польщі на економічний розвій України»,
  • «Polen in Ost und West» (під псевдонімом Eugen von Slepowron),
  • «Das Schicksal des ukrainischen Volkes unter polnischer Herrschaft» та інших.

Примітки

ред.
  1. ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 173. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. ↑ Тит Войнаровський — довірена особа Митрополита. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
  3. ↑ Голова Галицького лісового товариства. Фрагмент біографії о. Климентія Шептицького за 1908 рік. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018.
  4. ↑ † О. Мітрат Евген Тит Столобут Войнаровський // Діло, ч. 39 за 23 лютого 1938. — С. 1.
  5. ↑ Тит Войнаровський – довірена особа Митрополита | Збруч. zbruc.eu. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
  6. ↑ Шевченко О. Церковна і громадсько-політична діяльність Тита Войнаровського. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. — Львів 2016. — С. 48, 179.
  7. ↑ а б Franz Adlgasser. Kurzbiografie Wojnarowski (Vojnarovs‘kyj), Titus Eugen (Tyt Evhen) на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
  8. ↑ Встановлено таблицю з іменами похованих у гробниці Львівської капітули – Львівська Архиєпархія Української Греко-Католицької Церкви. ugcc.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018. [Архівовано 2018-04-23 у Wayback Machine.]

Джерела

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тит_Войнаровський&oldid=43896633