Відкрити головне меню

Тит Войнаровський

український громадський і економічний діяч, священик УГКЦ

Войнаровський-Столобут Тит Євген гербу Столобут[1] (за іншими джерелами гербу Стрем'я[2]) (16 лютого 1856, с. Ляцьке Шляхетське, тепер Тисменицького району — 22 лютого[3][4] (або 21 лютого[5]) 1938, Львів) — український громадський і економічний діяч, священик УГКЦ. Нащадок козацького роду Войнаровських (з часів гетьмана Івана Мазепи).

о. Тит Войнаровський
Tyt Wojnarowskyj.jpg
Загальна інформація
Народження 16 лютого 1856(1856-02-16)
с. Ляцьке Шляхетське
Смерть 22 лютого 1938(1938-02-22) (82 роки)
м. Львів
Служіння в церкві
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 18 січня 1881

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився 16 лютого 1856 року в с. Ляцьке Шляхетське Тлумацького повіту в сім'ї о. Петра (1822—1894) і Франциски з Лопатинських.

Закінчив цісарсько-королівську гімназію у Станиславові. Вивчав богослов'я у Львові. У 1881 році висвячений на одруженого священика, та однак через рік став удівцем. Спочатку працював на Станіславівщині в селах: Колодіївка (сотрудник 1882—1884), Кулачківці (адміністратор 1886—1887), П'ядики (1887—1892), Топорівці (1892—1893), Балинці (1893—1909)[3]. У 1909 році переведений до клиру Львівської архиєпархії.

Посади церковні: митрат, кустос Львівської Греко-Католицької Капітули, довголітній адміністратор митрополичих дібр.

У 1929 році обраний членом історично-правничої секції Богословського наукового товариства у Львові. Почесний доктор економічних наук Української Господарської Академії у Подебрадах.

Посол до віденського парламенту від Української Національно-Демократичної Партії (1907—1911). На виборах випередив кандидата-москвофіла Володимира Дудикевича. Його заступником обрали радикала Павла Лаврука, але о. Войнаровський волів бачити ним д-ра Олександра Кульчицього — директора товариства «Покупський Союз» у Коломиї.

Засновник парцеляційного товариства «Земля» 1908 і Земельного Гіпотечного Банку. Визначний діяч товариства «Сільський Господар» у Львові: заступник голови у 1918—1921 роках, голова товариства в 1929—1936. Заступник голови Львівської Хліборобської Палати (1934—1936).

Завдяки заходам Войнаровського між українськими селянами розпарцельовано близко 40 000 морґів землі дідичів.

Багато зробив для організації фахової сільськогосподарської освіти для українського селянства.

Помер у Львові і був похований у гробниці галицьких митрополитів і крилошан на Личаківському цвинтарі[6].

Автор працьРедагувати

  • «Вплив Польщі на економічний розвій України»,
  • «Polen in Ost und West» (під псевдонімом Eugen von Slepowron),
  • «Das Schicksal des ukrainischen Volkes unter polnischer Herrschaft» та інших.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати