Ти́нна — село в Україні, в Дунаєвецькій селищній територіальній громаді Дунаєвецького району Хмельницької області. Населення становить 775 осіб.

село Тинна
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Дунаєвецький район
Громада Дунаєвецька селищна громада
Код КОАТУУ 6821889201
Основні дані
Населення 775
Площа 3,304 км²
Густота населення 234,56 осіб/км²
Поштовий індекс 32411
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 49°01′38″ пн. ш. 26°43′43″ сх. д. / 49.02722° пн. ш. 26.72861° сх. д. / 49.02722; 26.72861Координати: 49°01′38″ пн. ш. 26°43′43″ сх. д. / 49.02722° пн. ш. 26.72861° сх. д. / 49.02722; 26.72861
Середня висота
над рівнем моря
326 м
Місцева влада
Адреса ради 32411, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Тинна
Карта
Тинна. Карта розташування: Україна
Тинна
Тинна
Тинна. Карта розташування: Хмельницька область
Тинна
Тинна
Тинна. Карта розташування: Дунаєвецький район
Тинна
Тинна
Мапа

ГеографіяРедагувати

РозташуванняРедагувати

Тинна розташоване на південних відрогах Волино–Подільської височини. Та місцевість являє собою погорбовану хвилясту рівнину, в окремих місцях перерізану пересохлими річковими руслами і балками. Загальна площа території Тинни становить 20,5 км². Тинна межує з такими селами: на заході з Малий Карабчіїв, на сході з Терновою, на півночі з Малою Тернівкою, на півдні з Лисогіркою. Найближча від Тинни залізнична станція знаходиться на відстані 9 км.

КліматРедагувати

Клімат в Тинні помірно континентальний. Середньомісячна температура січня -6,5 °С, липня +24 °С. Середня тривалість без морозного періоду становить 125 днів на рік.

ВодоймиРедагувати

На захід від Тинни, на відстані 11 км тече Смотрич, притока р. Дністер. Через Тинну протікає невеличка річка, права притока Тернавки, яка впадає у неї в селі Тернова. На західній околиці Тинни знаходиться урочище «Кринички», звідкіля витікає не великий струмок, що живить два ставки.

ҐрунтиРедагувати

Ґрунт в Тинні — звичайний чорнозем, лише в урочищі «На зрубі» опідзолений.

Природна зонаРедагувати

Тинна знаходиться в зоні лісостепу.

Рослинний світРедагувати

На південь від Тинни знаходиться лісовий масив площею 400 га. Цей ліс складають переважно листяні породи: дуб, граб, ясен, липа, клен. З ними ростуть і кущі шипшини, ліщини, бузини, глоду. В цьому лісі та в околицях Тинни зустрічається чимало лікарських і медоносних рослин. Різних видів рослин тут нараховується кілька сотень. Найпоширенішим деревом в Тинні є біла акація.

Тваринний світРедагувати

Серед найпоширеніших птахів в Тинні та її околицях трапляються такі: ворона сіра, грак, сорока, сова, шпак, голуб, яструб, дятел та інші.

ЛюдністьРедагувати

Загальна кількість населення, що проживає в Тинні, за останнім переписом 2001 року, становить 734 особи, за національністю переважна більшість — українці.

МинувшинаРедагувати

Порівняно невелике українське село Тинни, яке розкинулось обабіч старого Подільського шляху, що вів від Проскурова до Кам'янець-Подільського, багате історичним минулим. Столітні липи, вздовж цього шляху, є німими свідками бурхливих історичних подій. За давніми переказами, під однією з них на відпочинок зупинявся сам Богдан Хмельницький зі своїм товариством, визволяючи Поділля від польської шляхти. Вздовж них гримів своїми кайданами народний месник Устим Кармелюк, їдучи на заслання у Сибір, і проїздив Тарас Шевченко, а також багато інших видатних і знаменитих людей, які побували у Тинні.

Кінець XIV — початок XV століття — ймовірний час заснування Тинни.

1607 рік — перша відома згадка у костельному архіві. Тинна разом з селами Тернова, Тарнавка та Томашів згадується там, як спадок подільського ловчого Томаша Гумецького. До того часу протягом 200 років це були королівські землі. Будучи тоді немалим містечком, що лежало на обох берегах річки Тернавки, Тинна була відомою завдяки своїм ярмаркам.

У 1736 році після смерті подільського воєводи Стефана Гумецького, Тинна перейшла у власність його сина Ігнація, коронного стольникa.

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 43 жителі села[1].

Про костелРедагувати

Близько 1590-го року коштами Томаша Гумецького зводиться новий мурований храм. Точне місце розташування цього першого дерев'яного костелу св. Катерини в Тинні нині не відоме.

Початок XVII ст. — папа Урбан VIII видав привілей місцевому костелу, з відпустом на всі марійні (присвячені діві Марії) свята. В цьому документі храм називають ecclesia primae fundationis ловчого Гумецького.

У 1706 році костел, який був вже зовсім у руїні, зруйнували до фундаменту, на якому його відновлено Катериною та подільським воєводою Стефаном Гумецькими.

1717 рік, 10 листопада кам'янецький єпископ РКЦ Стефан Рупнєвський храм освячує, про що свідчить меморіальний камінь з написом, який прикрашав колись захристію.

Після 1736 року будівництво нового костелу, виконуючи останню волю батька, розпочав Ігнацій Гумецький. Процес зведення храму завершила вже його вдова, Тереза.

Колись у костелі було 9 вівтарів, головний прикрашав славетний дерев'яний образ Богородиці. Був тут і гарний різьблений образ вознесіння Марії.

У 1956 році костел у Тинні зруйновано і відбудовано на тому ж місті у 90-ті.

Нині храм стоїть на невеликому горбку, він прямокутний у плані. Раніше його фасад прикрашали скульптури святих Ігнація та Терези, діви Марії, Петра та Павла, та до нашого часу ці скульптури не збереглись.

Образ БогородиціРедагувати

Можливо, від Гумецького костел у Тинні отримав у дарунок образ Богородиці, який прославився багатьма дивами.

У 1656 році татари пограбували містечко та костел, а чудодійний образ розітнули палашем над лівим оком Марії, пошрамувавши обличчя Богородиці.

У 1672 році на початку турецької навали, образ Богородиці перенесено у Кам'янецьку Катедру. Після здачі Кам'янця туркам, пані Гумецька перевезла образ до Львова.

У 1730 році, образ Богородиці повернули у Тинну.

У 1734 році тинська святиня пережила напад волохів та циган.

1743 рік, 2 липня поклонитися образу Богородиці в Тинну прийшло 30 000 вірних.

Останні володаріРедагувати

Катерина Гумецька одружилася вдруге з подільським воєводою — Бернардом Годзьким, і від цього шлюбу народила ще одну дочку, теж Катерину, яка також була двічі одружена. Її другим чоловіком був принц Кароль (Шарль) де Нассау-Зіген. Не маючи нащадків в Тинні від цього шлюбу, він відписав Тинну у спадок Гречинці Екомон, пізніше — Бутягіновій, а вже від її дочки Тинна відійшла до Потоцьких.

Туристичні об'єктиРедагувати

ОсобистостіРедагувати

У 1808 році в Тинні помер і похований Шарль Анрі Насау-Зіген, флотоводець Катерини ІІ.

  • Ігнатенко Микола Андрійович. Літературознавець. Доктор філологічних наук. Родом (16.05.1939) з с.Калинки, тепер Тинна Дунаєвецького району Хмельницької області. Після закінчення в 1961 році філологічного факультету Чернывецького держуныверситету вчителював, був кореспондентом Чернівецького обласного радіо, працював у районних газетах. З 1972 р. – науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Автор книг з питань теорії літератури та історії художньої культури “Читач як учасник літературного процесу”, “Генезис сучасного наукового мислення” та низки статей у колективних збірниках і розділів у монографіях. М. І. Ігнатенко переклав з німецької мови романи “Брати-віталійці” В. Бределя, “Загибель воїнів –ягуарів” В. Мейнка, окремі поезії В. Гете; з румунської – повісті “Щасливий млин” і “Скарб” І. Славича, новели Х.Зінке, ряд віршів М. Емінеску. Загинув за нез’ясованих обставин. Юхим Гусар.


ПриміткиРедагувати

  1. Тинна. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 

ПосиланняРедагувати