Щепкіна-Куперник Тетяна Львівна

(Перенаправлено з Тетяна Щепкіна-Купернік)

Тетяна Щепкіна-Купернік
Щепкина-Куперник Татьяна Львовна
Schepkina-Kupernik by Repin.jpg
Худ. І. Рєпін. Тетяна Щепкіна-Купернік, 1914 р. Харківський художній музей.
Ім'я при народженні Щепкина-Куперник Татьяна Львовна
Народилася 12 (24) січня 1874(1874-01-24)
Москва,
Російська імперія
Померла 27 липня 1952(1952-07-27) (78 років)
Москва,
СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Національність росіянка
Діяльність поет, прозаїк, драматург, перекладач
Мова творів російська
Батько Куперник Лев Абрамович[1]
Родичі Щепкін Михайло Семенович[2]
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений діяч мистецтв РРФСР

CMNS: Щепкіна-Куперник Тетяна Львівна у Вікісховищі

Тетяна Щепкіна-Купернік (повне ім'я Щепкіна-Купернік Тетяна Львівна, 12 (24) січня 1874(18740124), Москва — 27 липня, 1952, Москва) російська акторка, поет, перекладач.

БіографіяРедагувати

Прадід і батькоРедагувати

Прадід Тетяни — відомий російський актор Михайло Щепкін. Вона успадкувала від того свій потяг до театру і сама виступала на сцені. Але значно більший творчий слід залишила в літературі та перекладах драматичних творів іноземних авторів для театру. Сама писала вірші, невеликі новели, драми.

Її батько, Куперник Лев Абрамович, був відомим юристом, який довго працював в Києві й Одесі. Тетяна закінчила гімназію в місті Київ, потім перебралась в Москву.

Солодкий полон театруРедагувати

Жінкам важко було знайти суспільно значущу ланку діяльності наприкінці 19 століття. Великою була й інерція в культурі уяви про шляхетність мистецтва, причетності до літератури, до створення живопису, до праці у театрі. Багато забезпечених жінок йшло в ці галузі. Живописом займались Дела-Вос-Кардовська, Єлизавета Круглікова, Башкирцева Марія . Тетяна подалась у театр.

Солодкий полон театру надовго захопив її, практично на все життя. В театрі Корша вона почала як акторка, грала в сезоні 1892-93 років. Водночас почала писати власні п'єси. Малий театр в Москві поставив її «Літню картинку» в тому ж 1892 р.

Але література переважила і, не пориваючи з театром, вона виступає як журналіст і перекладач театральних п'єс закордонних авторів. Серед її перекладів — твори досить значущих драматургів, це

До того ж, вона перекладала віршами, що було покажчиком ранньої зрілості поетеси, її досконалості . Адже перекладач часто суперник автора, лише на території іншої мови. Її віршований переклад п'єси Ростана «Сірано де Бержерак» став класикою. Він викликав схвальні відгуки тогочасного авторитета М. Горького. В зверненнях до творчості Ростана виявився добрий смак перекладачки. В цьому вона збіглася в своїй прихильності з Мариною Цвєтаєвою.

Зустрічі з ЧеховимРедагувати

У молоді роки доля подарувала їй зустрічі з Чеховим. Більше того, Антон Чехов надсилав їй жартівливі записки з Меліхова, а їх стосунки були приятельські, жартівливі, іноді ризиковано жартівливі. З роками вона зрозуміла і надзвичайну вдачу знайомства, і велич його як письменника. Їй було з ким порівнювати Чехова, адже вона була знайома з французом Ростаном. Пізніше вона все розставила на відповідні міста, кажучи (російською):

Я смотрела на томного Ростана, на его роскошный особяк, и, знаете что вспомнила ? А квартиру Владимира Короленко - рядом с сапожником. И чеховское Мелихово, для покупки которого он с таким трудом заработал деньги. Смотрела и думала : насколько наши писатели выше, крупней и значительней, чем этот баловень судьбы. Конечно, сочинения Ростана были изящны, он отлично владел искусством драматургии. Но разве можно было его - сравнить с большими русскими литераторами ?

Щепкіна-Купернік і РєпінРедагувати

Доля подарувала їй зустріч і з художником Рєпіним. Ілля Рєпін створив портрет 40-річної літераторки, яка втратила стрункість молодості, але не молоду вдачу, усміхненість, здатність до жартів, до насолод творчістю, спілкуванням, життям. Вона пережила і Чехова, і Рєпіна. Померла в Москві і похована на Новодівочому цвинтарі. А веселий, імпресіоністичний за стилістикою портрет письменниці зберігає Харківський художній музей.

Друковані твори до 1917 рРедагувати

  • «Щастя», 1895
  • «З жіночих листів», вірші, 1898
  • «Непомітні люди», 1900
  • «Сторінки життя»
  • «Біля театральних лаштунків», замальовки про тогочасних акторів, 1903
  • «Листи здалеку», нариси подорожей по Західній Європі, 1903—1913
  • «Мої вірші»
  • «Це було учора», 1907
  • «Дехто», 1910
  • «Хмарки», 1912
  • «Відлуння війни», 1915

Друковані твори після 1917 рРедагувати

  • «Дні мого життя», мемуари, 1928
  • «Про актрису М.Єрмолову», мемуари,1940
  • «Вибране. Спогади і портрети. Переклади п'єс», 1954
  • «Вибрані переклади», т 1-2, 1957—1958
  • «Зі спогадів», 1959

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати