Вікіпедія

Терлецький Любомир Григорович

український скульптор-медальєр

Терлецький Любомир-Богдан Григорович (16 травня 1922, Сков'ятин — 25 вересня 1993, Львів) — український скульптор-медальєр.

Терлецький Любомир Григорович
Народився 16 травня 1922(1922-05-16)
Сков'ятин, Борщівський район, Тернопільська область, СРСР
Помер 25 вересня 1993(1993-09-25) (71 рік)
Львів, Україна
Поховання Личаківський цвинтар
Діяльність скульптор
Alma mater Львівська національна академія мистецтв
Членство Національна спілка художників України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Терлецький.

Біографія ред.

Народився в селі Сков'ятин Тернопільської області в сім'ї гімназійного вчителя.[1] Від 1932 року проживав у Львові.[2] Навчався у Львівській академічній гімназії, яку закінчив, уже як радянську школу, у червні 1940 року. У липні того ж року заарештований і в березні 1941 року засуджений до десяти років каторги у Печорі і подальшого проживання на спецпоселенні у Красноярському краї. Всього відбув 17 років. Повернувшись із заслання, у 1964 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Член Національної спілки художників.[3] Заробляв на життя, виконуючи замовлення Художнього фонду.[1] Працював медальєром. Займався також станковою і часом монументальною скульптурою. Провідними темами його робіт була княжа доба і козаччина. Паралельно зі скульптурою займався історичними дослідженнями, написав працю «Етногенез українського народу», видану у Львові 2007 року.[4] Майстерня Терлецького, збудована ним власноруч[5], розміщувалась у Львові на вулиці Карпатській.[4]

Помер 1993 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 70. На могилі встановлено пам'ятник авторства Петра Кулика.[5] У лютому 1998 року в Національному музеї у Львові відбулась персональна виставка. Зберігаються роботи в цьому ж музеї.[3] Ще 12 медалей перебувають у колекції київського музею Івана Гончара, подаровані 2015 року львівським мистецтвознавцем Богданом Горинем.[6]

Роботи ред.

  • «Бескид і Чорногора. Легенда про кохання» (1967, дерево, 300×60×70).[7]
  • «Пам'яти десантників», медаль (1970, того ж року експонувалась на виставці у Москві).[8]
  • Портрет будівельника М. Кулика (1972, шамот, 45×38).[9]
  • «12 квітня 1964», барельєф (1973, тонований гіпс, 90×50).[9]
  • «Украина много постона», плакета, присвячена першій писемній згадці слова «Україна» (1973, тонований гіпс).[4]
  • «Пам'яті А. Є. Ноздріна» (1974, тонований гіпс, 45×88).[10]
  • Пам'ятник робітникам виробничого об'єднання «Свема», загиблим у Другій світовій війні в місті Шостка (1974, архітектор А. Коломієць).[11]
  • Портрет Н. К. Крупської (1978, тонований гіпс, 74×35×74).[12]
  • «Володимир Маяковський», барельєф (1979, бронза, 85×70).[9]
  • «Скульптура України», плакета (1970-ті, тонований гіпс).[13]
  • «Половці», плакета (1977, тонований гіпс).[13]
  • «Пам'яти Василя Симоненка», медаль (1979, тонований гіпс).[13]
  • «Церков Святая Богородиця», плакета, присвячена захисникам Києва 1240 року, використовує зокрема відомий мотив «очей» — вцілілого фрагменту фресок десятинної церкви (1979, тонований гіпс).[14]
  • «Русь. Поляне», медаль (1979, тонований гіпс).[15]
  • «Не сотні нас, а міліони», медаль, ілюструє аварське нашестя 610 року (1979, тонований гіпс).[16]
  • «Тріумф Хмельницького», або «В'їзд Хмельницького до Києва 23 грудня 1648», медаль (1980, тонований гіпс).[17]
  • «Перша книга на Русі» (1981, тонований гіпс, 90×33×30).[18]
  • «Родина» (1981, тонований гіпс, 63×87×45).[18]
  • «Не всі вернулися на свою базу», плакета, присвячена пам'яті загиблих льотчиків (1985, тонований гіпс, 15×17).[19]
  • Пам'ятники землякам, загиблим у селах Подорожне Жидачівського району (1973), Сидорівка Жидачівського району (1973), Володимирці (1975)[20], Нове Місто Старосамбірського району (1982, архітектор Н. Прокопович).[21]
  • «1500-ліття Києва», медаль.[2]
  • «В ніч на Івана Купала», плакета.[22]
  • «Страта Кибальчича».[23]
  • «Необхідно плисти — жити необхідно», медаль.[13]
  • «Пам'яті Василя Стефаника».[24]
  • «Праслов'янська епоха», медаль.[2]
  • «Прапор визволення над Києвом», плакета.[25]
  • «Русь черленими щити поля перегородише…»[25]
  • Серія з трьох плакет «Слово о полку Ігоревім».[26]

Примітки ред.

  1. ↑ а б Глинчак В. То яка ж Україна за князем тужила? // Львівська газета. — 14 липня 2011. — № 28 (625). — С. 8.
  2. ↑ а б в Гуцал П. Терлецький Любомир-Богдан // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 400. — ISBN 978-966-528-279-2.
  3. ↑ а б Терлецький Л. Етногенез українського народу. — Львів : Інтелект-Бізнес, 2007. — ISBN 978-966-96506-4-1.
  4. ↑ а б в Глинчак В. Натхненний музою віків (Любомир Терлецький: 1922—1993) // Образотворче мистецтво. — 2013. — № 2. — С. 14.
  5. ↑ а б Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 387. — ISBN 966-8955-00-5.
  6. ↑ Левицький М. Дар музею Івана Гончара // День. — 2 вересня 2015. — № 157 (4525). — С. 11.
  7. ↑ Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 30.; Художники Львова. Проспект виставки. — Львів, 1970. — С. 27.
  8. ↑ Глинчак В. Натхненний музою… — С. 14; Жовтень. — 1974. — № 9. — С. 71; Максисько Т. Доробок львівських художників у медальєрстві // Образотворче мистецтво. — 1975. — № 4 (186). — С. 22.
  9. ↑ а б в Выставка произведений художников западных… — С. 30.
  10. ↑ Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 55.
  11. ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 474.
  12. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 30; Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 110-тій річниці з дня народження Володимира Ілліча Леніна. — Львів, 1980. — С. 15.
  13. ↑ а б в г Глинчак В. Натхненний музою… — С. 15.
  14. ↑ Глинчак В. Натхненний музою… — С. 14; Жовтень. — 1982. — № 5 (451). — С. 88.
  15. ↑ Глинчак В. Натхненний музою… — С. 15; Жовтень. — 1982. — № 5 (451). — С. 88, 133.
  16. ↑ Глинчак В. Натхненний музою… — С. 15; Жовтень. — 1982. — № 5 (451). — С. 121.
  17. ↑ Глинчак В. Натхненний музою… — С. 15; Жовтень. — 1982. — № 5 (451). — С. 94.
  18. ↑ а б Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 16.
  19. ↑ Глинчак В. За карбованим… — С. 133; Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 9.
  20. ↑ Памятники истории… — С. 327.
  21. ↑ Памятники истории… — С. 340.
  22. ↑ Жовтень. — 1982. — № 5 (451). — С. 94.
  23. ↑ Глинчак В. За карбованим… — С. 133; Глинчак В. Натхненний музою… — С. 15—16.
  24. ↑ Глинчак В. За карбованим… — С. 133.
  25. ↑ а б Жовтень. — 1982. — № 5 (451), обкладинка.
  26. ↑ Жовтень. — 1982. — № 5 (451). — С. 94, 132.

Література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Терлецький_Любомир_Григорович&oldid=38097742