Відкрити головне меню

Євген Петрович Терлецький (13 березня 1892, Лозовий Яр, Київська губернія, Російська імперія22 жовтня 1938, Воронеж, РРФСР, СРСР) — український радянський державний і громадський діяч. Один з організаторів і керівників Української партії лівих соціал-революціонерів (боротьбистів). Народний комісар юстиції УСРР.

Євген Петрович Терлецький
Євген Петрович Терлецький

Час на посаді:
19 лютого 1920 — 3 березня 1921
ПопередникМихайло Мусійович Лебединець
НаступникСергій Феоктистович Буздалін

Народився13 березня 1892(1892-03-13)
Лозовий Яр, Київська губернія, Російська імперія
Помер22 жовтня 1938(1938-10-22) (46 років)
Воронеж, РРФСР, СРСР
ГромадянствоРосійська імперія, СРСР
Національністьукраїнець
Професіяукраїнський радянський державний і громадський діяч, Дипломат

Також дипломат. Посол УРСР у Латвії, Литві й Естонії (1922-1923).

Жертва сталінського терору.

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї вчителя (згодом священика) 13 березня 1892 в селі Лозовий Яр Полтавської губернії (тепер Яготинського району Київської області. Навчався в Полтавській духовній семінарії та Петербурзькому психоневрологічному інституті. Аграрний інститут червоної професури в Москві (1932). У студентські роки вступив до партії есерів, брав активну участь у революційному русі, неодноразово заарештовувався. Активний учасник революційних подій 1917 р. Після більшовицького перевороту очолював Полтавську «Раду революції».

У грудні 1917 — член ЦВК рад України, народний секретар земельних справ у складі першого маріонеткого українського уряду, створеного Москвою. Один з організаторів і керівників Української партії лівих соціал-революціонерів (борьбистів). Після її самоліквідації (1920 р.) прийнятий до КП(б)України і включений до складу її ЦК. Член ВУЦВК. з грудня 1919 член Всеукрревкому. З 1920 по 1922 нарком юстиції УРСР. З 1922 по 1923 повноважний представник УРСР у Латвії, Литві й Естонії. З 1923 на відповідальній господарській роботі.

27 грудня 1937 року заарештований, 22 жовтня 1938 страчений у Воронежі в ході сталінського терору.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати