Тере́сва — селище міського типу Тячівського району Закарпатської області. Розташоване у південно-східній частині Мармароської котловини, при впадінні річки Тересви до Тиси. Населення: 7200 осіб (1966) і 7 617 меш. (2016).

смт Тересва
Teresva gerb.png Prapor-Teresva.png
Герб Тересви Прапор Тересви
У центрі Тересви
У центрі Тересви
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Тячівський район
Рада Тересвянська селищна рада
Код КОАТУУ: 2124456200
Облікова картка Тересва 
Основні дані
Засноване 1450
Статус із 1957 року
Площа  км²
Населення 7625 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 90564
Телефонний код +380 3134
Географічні координати 48°00′04″ пн. ш. 23°41′30″ сх. д. / 48.00111° пн. ш. 23.69167° сх. д. / 48.00111; 23.69167Координати: 48°00′04″ пн. ш. 23°41′30″ сх. д. / 48.00111° пн. ш. 23.69167° сх. д. / 48.00111; 23.69167
Водойма р. Тиса, Тересва
Відстань
Найближча залізнична станція: Тересва
До райцентру:
 - автошляхами: 10.7 км
До обл. центру:
 - залізницею: 125 км
 - автошляхами: 150 км
Селищна влада
Адреса 90564, Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт Тересва, вул. Народна, 83
Голова селищної ради Олексій Василь Іванович
Карта
Тересва. Карта розташування: Україна
Тересва
Тересва
Тересва. Карта розташування: Закарпатська область
Тересва
Тересва

Commons-logo.svg Тересва у Вікісховищі

Відстань до райцентру становить близько 10 км і проходить автошляхом Н09. У селищі розташована станція «Тересва» Львівської залізниці.

Ім'я Тересва вперше згадується у грамоті в 1336 році.

Інші згадки як Tarazkus у 1378 році, Taraz в 1389 році, Taraczkewz в 1495 році і Taraczköz в 1610 році.

Село при злитті Тиси і Тересви зародилося в середині XIV століття і належало родині Балк, пізніше воно перейшло у власність монастиря, потім на деякий час було королівським маєтком, потім його передалиродині Драгфі.

У 1373 році вона була власністю синів воєводи Сас, потім у 1419 році була передана Irholci Tatul. З вимиранням роду Татул воно перейшло у власність Довгаїв, а потім і Kornisoké по дочірній гілці.

Залишилась згадка про те, що у 1378 році королівською владою було визначено кордони між селами Тересва і Криве, які розташовані поряд. Як даровані землі Тересва переходила з рук в руки. Підтвердженням цього є дарча грамота від 1 травня 1404 року, яка була складена між синами Балки — Дмитром і Олександром. В ній стверджується, що їх батько воєвода Балк і магістр Драг подарували Грушівському монастирю три села: Тересву, Криву, і Грушево «з полями і лісами, з водою і всім прижитком», а також один млин, де «впадає Сипунца у Тису», мова йде про сусіднє село Тересви — Сопунку розташоване на протилежному березі річки Тиса. Балка і Драг подарували монастирю три села, які їм, у свою чергу, подарував король. Це було зроблено без дозволу короля, і тому дарча грамота мала силу лише за їх життя. Після смерті воєводи Балки в 1480 році король Матяш подарував село Тересву Драгові Бертолону-Белеті, проти чого протестували мешканці Тересви та навколишніх сіл.

У XVII столітті село розділили сім'ї Budai, Kölcsei, Szécsényi, Sztojka. Німецькі поселенці приїхали в село, яке було знищене під час війни за незалежність 1703-1711.

У другій половині XIX ст. Тересва була центром Торецького повіту (округу) Марамороського комітату. З 1848 р. поселення користувалося печаткою з гербом — зображенням дерева, під яким стоять вовк та лисиця.

В адміністративно-політичному відношенні село Тересва довгий період було адміністративним центром Тересвянської долини. До 1918 року тут знаходився окружний уряд, тюрма та інші органи управління. У пам’яті селян збереглася згадка про те, як під час знесення будинку окружного уряду було в стіні знайдено кістки трьох трупів, що свідчать про жорстокість колишньої адміністрації.

На початку XX ст. розпочалося будівництво залізної дороги з Королева до Сігета над Тисою через Тересву, бо Австро-Угорщина готується до війни проти Росії. Вигідне географічне розташування села сприяло розвитку лісорозробної промисловості. У 20 роках XX ст. в Тересві побудували дві невеликі лісопилки.

На правому березі річки Тиса робітники збирали плоти, звідки сплавляли бокори річкою аж до села Вилок, де Тиса ширша, а її фарватер глибший. Плоти зшивалися, і їх переправляли до Угорщини у Солнок чи Сигет. Цей вид «транспортування» випливав із чехословцько-угорської торговельної угоди. Торгували лісом і місцеві українські та єврейські підприємці.

У1945 році на території села було 5 підприємств: лісопильня, спиртозавод, паровий млин, механічна ремонтна майстерня, лісгосп.

Церква Різдва пр. богородиці. 1880 р.

Дерев'яну церкву з вежею, двома дзвонами, прикрашену образами, згадано в 1751 р. У 1801 р. ішлося про дерев’яну церкву, верх якої потрібно було ремонтувати.

Теперішня церква — це гарна мурована базиліка зі стрункою вежею, завершеною гострим шпилем, що давніше була присвячена св. арх. Михайлу. Невеликі контрфорси членують поверхню стін, декоративно збагачуючи її. Датується за написом над входом:

«Года 1880-го | во имня господа і бога небеснаго сей | дом поставлень съ трудомъ | тересуськихь вірниковъ дьля хвалы божои».

Інтер'єр прикрашають образи св. Миколи, пр. богородиці, Христа Спасителя та арх. Михайла, виконані на полотні в 1891 р. художником Вашаркові. Образ олією «Зняття з хреста» виконано в Будапешті в 1892 р. У 1908 р. цісар дарував на облаштування церкви 200 корон, про що зберігся напис на старій іконі:

«Сія церковь обновлена и приу | крашена божьею помощю 1908 г. | за епископа Юлія Фирцака | сващенника Шереги Эмилію | куратора Васильа Волошина г… ров… заходомъ и выдатками | православных христіанъ | села Тересова и много потрудившого | ся Ивана Волошина | живописець Антсъ Пилиховскій изъ різбар… и…тникъ Новаковскій».

У 1934 р. головною подією стало спорудження хорів.

У 1996 р. в церкві проведено великий внутрішній ремонт. Стінопис виконав Василь Кризина.

Найдавніший дзвін на вежі храму датується 1821 р. і походить, можливо, з Німецької Мокрої, ще один дзвін відлив Ф. Еґрі в 1901 p., а третій дзвін з 1936 р.

Парох Тересви Федір Желтвай був засуджений 1950 р. на 25 років каторги. У таборі захворів і помер 15 грудня 1951 р.

Поблизу Тересви розташований пункт контролю «Тересва» на кордоні з Румунією. З румунського боку — пункт пропуску «Кимпилунг ла Тиса», жудець Марамуреш, автошлях 19 у напрямку Сигота.

В 1950-х роках працювала ремонтна майстерня тресту «Закарпатліспром», яка випускала вагони-їдальні для лісорубів віддалених лісосік. За радянських часів у селищі працював великий деревообробний комбінат, була розвинена харчова промисловість. Також діяла Вузькоколійна залізниця Тересва — Усть-Чорна (нині розібрана).

Тересва
Teresva (02).JPG Teresva (03).JPG Teresva (04).JPG
Церква святих верховних апостолів Петра і Павла.jpg
Старий будинок з вежечкою
(при центральній вулиці)
Бокова вулиця
Вулиця біля центру Тересви
Церква святих верховних апостолів Петра і Павла


ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

ПосиланняРедагувати

Додаткова літератураРедагувати