Терез Брунсвік
Терез, графиня фон Брунсвік (угор. gróf korompai Brunszvik Teréz) (27 липня, 1775 Братислава, Королівство Угорщина — 23 вересня 1861, Пешт, Королівство Угорщина) була членом угорської знаті, педагогом і послідовником швейцарця Песталоцці. Її батько, Антон Брунсвік, був угорським графом, мати — баронеса Анна Цеберг; мала братів та сестер (Франц, Жозефіна, і Шарлотта).
| Терез Брунсвік | |
|---|---|
| Brunszvik Teréz | |
 | |
| Народилася |
27 липня 1775[1][3][…] Братислава, Габсбурзька монархія[1][2] |
| Померла |
23 вересня 1861[1] (86 років) або 17 вересня 1861[2] (86 років) Вацдукаd, Vác Districtd, Пешт, Угорщина |
| Країна |
 Угорщина |
| Діяльність | композиторка, музикознавиця |
| Знання мов | німецька[3] |
| Батько | Антон Брунсвікd |
| Брати, сестри | Josephine Brunsvikd і Franz Brunswik von Korompad |
Графиня фон Брунсвік була засновником дитячих садків в Угорщині з 1 липня 1828[5][6], після експерименту Роберта Оуена у Нью-Ланарку, Шотландія, 1816. На підставі власного досвіду Оуен виробив систему «патронату». Створює інститут для формування характеру. В перше десятиліття XIX століття нью-ланаркська фабрика привертала до себе натовпи відвідувачів. На фабриці в Нью-Ланарку була заборонена праця дітей до 10 років і скорочений робочий день до 10 годин 45 хвилин, що було нечуваним нововведенням для того часу, коли серед робітників англійської промисловості значну частину становили діти від 5 до 10 років, які працювали нарівні з дорослими по 14-16 годин на день[7]. Дошкільний заклад став відомим по всій Угорщині і у 1837 році Фрідріх Фребель заснував перший «дитячий сад» в Німеччині.
Терез Брунсвік заснувала Асоціацію жінок в Буді і Пешті та ініціювала інститут для навчання жінок, послідовно підтримували їх рівність.
Одна з учениць Людвіга ван Бетховена. Соната для фортепіано № 24 фа-дієз мажор, op. 78, написана в 1809 році та присвячена саме їй.
Деякі вчені і письменники вважають, що вона, а не її сестра Жозефіна, можливо, була «безсмертною Улюбленою»[8], у котру був закоханий композитор. її мемуари були вперше опубліковані Ла Марою[9]. Пізніше загалу стали доступні щоденники та замітки (до 1813), котрі розкрили багато фактів про відносини між Бетховеном і сім'єю Брунсвік, зокрема, її сестрою Жозефіною[10].
На честь Брунсвік названі дитячі садки Вечеша, Хевіза, Сарваша, Берліна, Мішкольца, Оросланя, Дьйора, Годмезевашаргея, Секешфегервара, Будапешта.
Посилання ред.
- (угор.) http://www.mek.iif.hu/porta/szint/egyeb/lexikon/eletrajz/html/ABC00523/02357.htm [Архівовано 19 січня 2005 у Wayback Machine.]
- (нім.) http://www.aeiou.at/aeiou.encyclop.b/b830508.htm [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118674900 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ FemBio database
- ↑ Public Preschool Education In Hungary: A Historical Survey, 1980
- ↑ Vag, Otto (March 1975). The Influence of the English Infant School in Hungary. International Journal of Early Childhood. Springer. 7 (1): 132—136. doi:10.1007/bf03175934.[недоступне посилання]
- ↑ История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX в.: Учебное пособие для педагогических учебных заведений/Под ред. А. И. Пискунова.- М., 2001.
- ↑ Mariam Tenger (1890): Beethoven’s Unsterbliche Geliebte. Bonn: Nusser. Wolfgang A Thomas-San-Galli (1910): Beethoven und die unsterbliche Geliebte: Amalie Sebald, Goethe, Therese Brunswik und anderes; mit Benutzung unbekannten Materials. Munich: Wunderhorn. Romain Rolland (1928): Beethoven the Creator. The Great Creative Epochs: I. From the Eroica to the Appassionata. [Beethoven. Les grandes époques créatrices. I. De l’Héroïque à l’Appassionata.] Transl. Ernest Newman. New York: Garden City. Elliot Forbes (1967, ed.): Thayer’s Life of Beethoven. 2nd ed. Princeton: University Press.
- ↑ La Mara (1909) [Ida Maria Lipsius]: Beethovens Unsterbliche Geliebte. Das Geheimnis der Gräfin Brunsvik und ihre Memoiren. Leipzig: Breitkopf & Härtel.
- ↑ Marianne Czeke (1938): Brunszvik Teréz grófno naplói és feljegyzései. [Countess Therese Brunsvik's Diaries and Notes.] Vol. 1. Budapest.