Теребовлянський повіт (ЗУНР)

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Теребовлянський повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини, ЗУНР, Тернопільського воєводства, СРСР. Територія Теребовлянського району (крім західної частини, що тоді належала Підгаєцькому повіту).

Теребовлянський повіт
Powiat trembowelski
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща Польща
Воєводство Тернопільське
Адміністративний центр Теребовля
Населення: 84 300
Площа: 789
Густота: 107


TERYT: Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 2
місько-сільські
сільські 8
Адміністрація
Мапа

Адміністративний центр — місто Теребовля, населення якого становило близько 8 000 мешканців.

Утворений у 1854 р.

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був адвокат д-р Антін Заплітний, його змінив адвокат д-р Дмитро Юркевич. Міським комісаром (бургомістром) обрали Івана Хрущевського, а головою Повітової УНРади — о. Степана Мохнацького, пароха та декана в Теребовлі. Делегатом до УНРади був о. Платон Карпінський, парох Острівця.[1]

Географія

ред.

Територія становила 697 км². Населення — 85 067 осіб.

Теребовлянський повіт розташовувався у центральній та південній частині воєводства. Межував з повітами Тарнопольського воєводства: Тарнопольським на півночі, Підгаєцьким на заході, Бучацьким на південному заході, Чортківським на півдні, Копичинецьким і Скалатським на сході.

У складі Тернопільського воєводства

ред.

Адміністративний поділ

ред.

15 червня 1934 р. передані до Теребовлянського повіту село Сороцьке зі Скалатського[2] і село Сущин з Тернопільського[3], села Мшанець, Великий Говилів, Малий Говилів, Вітосівка і Софіївка з Копичинецького повіту[4]. натомість село Скомороше передане з Теребовлянського повіту до Чортківського[5].

У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Теребовлянського у воєводстві Тернопільському на сільські ґміни»[6], 1 серпня 1934 року в Теребовлянському повіті утворили об'єднані сільські ґміни.

Міста (міські ґміни)

ред.
  1. м. Трембовля (Теребовля)
  2. містечко Будзанів — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

ред.

Кількість:

  • 1920—1934 рр. — 42,
  • 1934 р. — 48,
  • 1934—1939 рр. — 8
Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Дарахув Винявка, ДарахівНова БрикуляНовий Тичин, Панталиха, Слобідка СтрусівськаСтара БрикуляТютьків 8
2 Ґміна Ілавче ГлещаваІлавче, Сороцько (Сороцьке) (з 15.06.1934) 3
3 Ґміна Лошнюв Боричувка (Боричівка)КровинкаЛошнюв (Лошнів), Сущин (з 15.06.1934) 4
4 Ґміна Могєльніца Вєжбовєц (Вербівці), Ласковце (Ласківці)Могєльніца (Могильниця)Романувка (Романівка) 4
5 Ґміна Мшанєц Вітосювка (Вітосівка) (з 15.06.1934), Говілув Вельки (Великий Говилів) (з 15.06.1934), Кобиловлоки (Кобиловолоки), Мшанєц (Мшанець) (з 15.06.1934), Говілув Мали (Малий Говилів) (з 15.06.1934), Зофіювка (Софіївка) (з 15.06.1934) 6
6 Ґміна Струсув Бернардувка (Бернадівка)Варваринце (Варваринці)Заздросць (Заздрість)Зубув (Зубів), Налуже (Налужжя)Руздвяни (Різдвяни)Струсув (Струсів) 7
7 Ґміна Трембовля Волиця, ГумниськаЗалав'єЗасціноче (Застіноче), Іванувка (Іванівка)Малув (Малів)Островчик (Острівець)ПлебанівкаПодгожани (Підгора)Подгайчики (Підгайчики)Семенув (Семенів) 11
8 Ґміна Янув Деренювка (Деренівка)Долге (Довге)МлиниськаСлобудка Яновська (Слобідка Янівська), Янув (Янів) 5
передано до Чортківського повіту Скомороше (до 15.06.1934) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

ред.

У 1907 році українці-грекокатолики становили 39 % населення повіту[7].

Згідно з переписом населення 1931 року в Теребовлянському повіті проживало 84 321 мешканець. Польський уряд подав спростовані сучасниками[8] цифри визнання рідною мовою:

У 1939 році в повіті проживало 89 130 мешканців (48 735 поляківв — 54,68 %, 35 340 українців — 39,64 %, 5 055 євреїв — 5,67 %)[9].

Радянський період

ред.

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[10].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Теребовлянський, Буданівський і Струсівський райони.

Примітки

ред.
  1. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  2. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów skałackiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów tarnopolskiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów kopyczynieckiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 443. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów trembowelskiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu trembowelskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 березня 2017.
  8. В. Кубійович. Національні відносини в Галичині в світлі перепису з 9.12.1931 р. Вісник, кн. 3. Львів, 1936
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 88-89.
  10. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

ред.