Теорія стаціонарного Всесвіту

Теорія стаціонарного всесвітукосмологічна модель, за якою Всесвіт існував вічно й не змінювався, при чому його розширення компенсується постійним творенням речовини. Ця модель, сформульована наприкінці 1940-их, довгий час конкурувала з теорією Великого вибуху, однак нові астрофізичні дані, зокрема відкриття реліктового випромінювання, призвели до її дискредитації і до затвердження думки про скінченний вік Всесвіту.

Першим ідею про постійне творення речовини, що могло б забезпечити незмінність Всесвіту, висловив Джеймс Джинс[1] [2]. У 1948 її доповнили Фред Гойл, Томас Голд та Германн Бонді. Думка приваблювала тим, що відповідала концепції так званого «досконалого космологічного принципу», який постулює, що Всесвіт однаковий не тільки повсюди, а й у всі часи, тобто він ніколи не виникав. З іншого боку, теорія Великого вибуху залишає без відповіді природне запитання, що було до нього. Відкриття фонового реліктового випромінювання, втім, було експериментальним свідченням того, що Всесвіт еволюціонував.

ВиноскиРедагувати

  1. Astronomy and Cosmogony, Cambridge U Press, p 360
  2. steady-state theory (cosmology) -- Britannica Online Encyclopedia