Вікіпедія

Теорія вхідних наркотиків

Теорія вхідних наркотиків (англ. Gateway drug theory) — загальне поняття медичної теорії про те, що вживання психоактивних речовин може бути пов'язним із більшою ймовірністю вживання інших наркотиків. Можливими причинами є біологічні зміни в мозку через попередній наркотик і схоже ставлення споживачів до інших наркотиків (загальне звикання до залежності). Наукове дослідження можливих причин вважається важливим для політики з охорони здоров'я щодо освіти та розробки законів.[1]

Наслідок першого вживання ред.

Основна концепція ред.

Концепція «вхідного наркотику» ґрунтується на спостереженні, що перше вживання іншого наркотику не є випадковим, а піддається закономірності. На основі розроблених технік стратегії порівнянь піддослідних такі закономірності можна точно описати з точки зору статистичної ймовірності. У тлумаченні отриманих закономірностей важливо оцінити різницю між причиною та наслідком — обидва можуть (але не зобов'язані) бути пов'язані. Питання в тому, що з них є предметом подальшого дослідження, вирішується, наприклад, за допомогою фізіологічних експериментів.[2]

Приклади закономірностей ред.

Для вибірки з 6624 людей, які не вживали незаконних наркотиків до марихуани, загальна ймовірність пізнішого вживання таких оцінюється в 44,7 %. Аналіз підгруп показує, що такі особисті та соціальні фактори, як стать, вік, сімейний стан, психічні розлади, сімейна історія зловживання психоактивними речовинами, межування з каналами розповсюдження наркотиків, залежність від алкоголю, нікотину, етнічне походження, місце проживання та рівень освіти значно впливають на цю ймовірність.[3][4]

Дослідження вживання наркотиків 14577-ма 12-класниками в США показало, що вживання алкоголю пов'язане з більшою імовірністю вживання тютюну, марихуани й інших незаконних наркотиків. Підлітки, які курили цигарки до настання 15 років, у 80 разів схильніші до вживання незаконних наркотиків.[5]

Масштабні дослідження у Великій Британії та Новій Зеландії 2015‑го та 2017‑го років виявили зв'язок між вживанням марихуани та більшою імовірністю пізніших проблем із вживанням інших наркотиків.[6][7][8]

Джерела ред.

  1. ↑ Vanyukov, Michael M.; Tarter, Ralph E.; Kirillova, Galina P.; Kirisci, Levent; Reynolds, Maureen D.; Kreek, Mary Jeanne; Conway, Kevin P.; Maher, Brion S.; Iacono, William G. (2012-6). Common liability to addiction and “gateway hypothesis”: Theoretical, empirical and evolutionary perspective. Drug and alcohol dependence. Т. 123, № Suppl 1. с. S3—17. doi:10.1016/j.drugalcdep.2011.12.018. ISSN 0376-8716. PMC 3600369. PMID 22261179. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 23 червня 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  2. ↑ D. B. Kandel (Ed.): Stages and Pathways of Drug Involvement: Examining the Gateway Hypothesis, Cambridge University Press, 2002, ISBN 978-0-521-78969-1, pp. 3-10.
  3. ↑ Secades-Villa, Roberto; Garcia-Rodríguez, Olaya; Jin, Chelsea, J.; Wang, Shuai; Blanco, Carlos (2015-2). Probability and predictors of the cannabis gateway effect: A national study. The International journal on drug policy. Т. 26, № 2. с. 135—142. doi:10.1016/j.drugpo.2014.07.011. ISSN 0955-3959. PMC 4291295. PMID 25168081. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 23 червня 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  4. ↑ Kluger, Benzi; Triolo, Piera; Jones, Wallace; Jankovic, Joseph (2015-3). The Therapeutic Potential of Cannabinoids for Movement Disorders. Movement disorders : official journal of the Movement Disorder Society. Т. 30, № 3. с. 313—327. doi:10.1002/mds.26142. ISSN 0885-3185. PMC 4357541. PMID 25649017. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 23 червня 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  5. ↑ Kirby, T; Barry, A. E. (2012). Alcohol as a gateway drug: A study of US 12th graders (PDF). Journal of School Health. 82 (8): 371—9. doi:10.1111/j.1746-1561.2012.00712.x. PMID 22712674. Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2016. Процитовано 23 червня 2018.
  6. ↑ Tobacco smoking and cannabis use in a longitudinal birth cohort: evidence of reciprocal causal relationships. Drug and Alcohol Dependence. 150: 69—76. 2015. doi:10.1016/j.drugalcdep.2015.02.015. PMID 25759089. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 23 червня 2018.
  7. ↑ Courtney, Kelly E.; Mejia, Margie Hernandez; Jacobus, Joanna (6 травня 2017). Longitudinal Studies on the Etiology of Cannabis Use Disorder: A Review. Current Addiction Reports (англ.). Т. 4, № 2. с. 43—52. doi:10.1007/s40429-017-0133-3. ISSN 2196-2952. PMC 5644349. PMID 29057198. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 23 червня 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  8. ↑ Taylor, Michelle; Collin, Simon M; Munafò, Marcus R; MacLeod, John; Hickman, Matthew; Heron, Jon (2017-8). Patterns of cannabis use during adolescence and their association with harmful substance use behaviour: findings from a UK birth cohort. Journal of Epidemiology and Community Health. Т. 71, № 8. с. 764—770. doi:10.1136/jech-2016-208503. ISSN 0143-005X. PMC 5537531. PMID 28592420. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 23 червня 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)


  Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теорія_вхідних_наркотиків&oldid=35081837