Теодор Студит
Теодор Студит (грец. Θεόδωρος ο Στουδίτης, 759, Царгород — 11 листопада 826[1], Херсонес Фракійський, Віфінія) — візантійський монах-аскет, преподобний, захисник та реформатор монастирського життя, який сам заснував Студійський монастир у Константинополі. Православна церква вшановує його пам'ять 11 листопада, або 24 листопада за новим стилем та день пам'яті 26 січня, або 8 лютого за новим стилем — перенесення мощей преподобного Теодора Студита.
| Теодор Студит | |
|---|---|
| грец. Θεόδωρος ο Στουδίτης | |
 Мозаїка XI ст. | |
| Основні відомості | |
| Народження | 759 Константинополь |
| Країна: |  Візантійська імперія |
| Конфесія: | православ'я Константинопольського патріархату |
| Смерть: | 826 |
| Херсонес Фракійський | |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | письменник |
| Основні інтереси: | теологія |
| Титул: | монах, ігумен, святий |
| Попередники: | Plato of Sakkoudiond |
 Теодор Студит у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Теодор Студит народився у родині збирача податків Фотіна та його дружини Феоктісти, здобув різнобічну освіту. Бувши сином придворного службовця, вважав неможливим для себе пристати на державну службу через те, що імператор Констянтин V Копронім (741—775) підтримував іконоборців.
Залишив службу й батько Теодора, він із матір'ю роздали своє майно бідним, розлучились та прийняли чернецтво[2]. У той час Теодор вже став відомим своєю блискучою ораторською майстерністю під час виступів на захист іконошанування.
Проте дядько Теодора Платоні — блаженний, брав участь у VII Вселенському Соборі — закликав племінників: Теодора разом із братами Йосифом та Євфімієм — прийняти чернецтво у монастирі «Сакудіон», який, власне, їх дядько Платоні побудував у Віфінії, неподалік від гори Олімп. Згодом Теодор став настоятелем цієї обителі.
796 року за ревність у зберіганні церковних правил та викриття беззаконня імператора Костянтина VI після жорстоких мук Теодор був засланий і кинутий до в'язниці у місті Солунь — нині Салоніки. Проте за імператриці Святої Ірини його повернули та навіть доручили керувати запустілим Студійським монастирем біля Копроніма. Дуже скоро в обителі зібралось понад тисячу іноків[3]. Для управління монастирським життям Теодор написав устав, який отримав назву Студійського уставу.
За імператора Никифора I (802—811) та Лева Вірменина (813—820) Теодор багато постраждав за іконошанування та зазнав ув'язнення спочатку в Іллірії, у фортеці Метопа, а потім в Анатолії, в Боніте. Після смерті Лева Вірменина Теодор був звільнений з ув'язнення новим імператором Михаїлом II та оселився в місті Херсонесі. Помер 11 листопада 826 року в монастирі «Святого Трифона» у Віфінії.
Мощі преподобного Теодора були перенесені у Студійську обитель 845 року. Брат Теодора Йосип, єпископ Солуньський, теж постраждав від іконоборців, і помер 830 року в Студійському монастирі, де наявні і його мощі.
Найдавніший слов'янський текст житія Теодора Студита є у Виголексінському збірнику XII століття.
Праці
ред.- (рос.)Феодор Студит, преп. Творения. Письма к разным лицам. Часть 1. — СПб., 1867.
- (рос.)Феодор Студит, преп. Творения. Письма к разным лицам. Часть 2. — СПб., 1867.
Примітки
ред.- ↑ Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 16 грудня 2009. Процитовано 4 лютого 2009.
- ↑ Православний календар. Архів оригіналу за 21 серпня 2007. Процитовано 4 лютого 2009.
- ↑ «Повчання монахам св. Теодора Студита»
Джерела
ред.- Klemens Löffler. St. Theodore of Studium // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
- Пащенко Б.,. Феодор Студит // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XLIa. — С. 900—901. (рос. дореф.)
- Соколов И. И., Преподобный Феодор Студит, его церковно-общественная и богословско-литературная деятельность // Соколов И. И. Лекции по истории Греко-Восточной Церкви: В 2 т. — СПб., 2005. — Т.2. — С.209-321.(рос.)
Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Феодор Студит- St. Theodore of Studium // Catholic Encyclopedia. (англ.)
