Відкрити головне меню

Теодор Франц Едуард Калуца ​​(нім. Theodor Franz Eduard Kaluza; 9 листопада 1885, Ратибор — 19 січня 1954 Геттінген) — німецький вчений, який запропонував ввести в математичну фізику п'ятий вимір, що послужило основою для теорії Калуци-Клейна.

Теодор Калуца
нім. Theodor Franz Eduard Kaluza
Народився 9 листопада 1885(1885-11-09)
Ратибор
Помер 19 січня 1954(1954-01-19) (68 років)
Геттінген
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Веймарська республіка
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Flag of Germany.svg ФРН
Національність Сілезці
Діяльність математик, фізик, викладач університету, фізик-теоретик
Alma mater Кенігсберзький університет
Сфера інтересів математична фізика
Заклад Кільський університет і Геттінгенський університет
Посада приват-доцент
Науковий керівник Wilhelm Franz Meyer[d]
Відомий завдяки: теорії Калуци-Клейна
Батько Max Kaluza[d]
Діти Theodor Kaluza[d]

БіографіяРедагувати

Калуца ​​народився в маленькому силезькому місті Ратибор, що належав тоді Німеччині (нині — польський Рацибуж в 80 км на північний захід від Катовіце).

Батько Калуци був відомим лінгвістом, чиї роботи з фонетики німецької мови та з аналізу віршів Чосера користувалися великою популярністю у сучасників. Завдяки впливу батька, Калуца ​​став рідкісним знавцем лінгвістики, вивчивши 15 мов, включаючи давньоєврейську, арабську, угорську і литовську. На все життя у нього зберігся інтерес до мов, літератури і філософії.

У 18 років Калуца ​​поїхав вчитися в Кенігсберг, місто Канта. У Кенігсберзькому університеті, що пишається своєю математичною школою, Калуца ​​провчився на математичному факультеті з 1903 по 1908 рік. У 1909 році він захистив докторську дисертацію за темою перетворень Чірнгауз і отримав пост приват-доцента.

У квітні 1919 року Калуца ​​вдалося за допомогою введення «згорнутого» п'ятого виміру довести можливість об'єднати рівняння електромагнетизму і гравітації в звичайному 4-вимірному просторі.

Крім теорії п'ятимірного простору і загальної теорії відносності, Калуца ​​публікував статті як по чистій математиці, так і з питань математичної фізики; він займався побудовами моделей атомного ядра і загальними питаннями енергетики. У 1929 році Калуца ​​отримав пост професора в Кілі. У 1933 році він отримав ставку професора в Геттінгені, де пропрацював до смерті. Раптово помер за два місяці до отримання звання «професор — емеритус».

Теорія Калуци-КлейнаРедагувати

У 1918 році німецький математик Герман Вейль зробив спробу створити першу єдину теорію поля, або теорію всього, в якій електромагнітне і гравітаційне поля були б геометричними властивостями часового простору. Математично і естетично ця теорія була настільки елегантна, що Ейнштейн відразу ж захопився нею. Тим не менш, в тому ж році з'ясувалося, що в цій теорії були суттєві прогалини. Полонений красою ідей Вейля, Калуца ​​зважився запропонувати свій оригінальний підхід до єдиної теорії поля. У квітні 1919 Калуца ​​вдалося за допомогою введення «згорнутого» п'ятого виміру довести можливість об'єднати рівняння електромагнетизму і гравітації в звичайному 4-вимірному просторі. Таким чином, Калуца ​​дійшов висновку, що в 5-вимірному просторі гравітація та електромагнетизм єдині. Калуца ​​виклав свою теорію в листі до Ейнштейна, і той порадив йому продовжити заняття цією темою.

У Калуци не було ніяких доказів того, що світ є 5-мірним, але інстинкт підказував Ейнштейну, що краса його математичних викладок могла свідчити про їх вірність. Зрештою, Ейнштейн подав статтю Калуци (нім. Zum Unitätsproblem der Physik) у Прусську академію наук у 1921 році, і сам опублікував роботу про 5-вимірний метод. Сучасники поставилися до теорії Калуци як до математичної вправи, позбавленої фізичного сенсу. Незабаром і Ейнштейну довелося розчаруватися в цій теорії, тому що електрону в ній місця не знайшлося. У 1926 році теорія Калуци була розширена шведським фізиком Оскаром Клейном і стала відома під назвою теорії Калуци-Клейна. Ейнштейн повернувся до неї в 1930 році, але і цього разу його спроби створити теорію всього виявилися безуспішними.

Більшість фізиків скептично поставилися до Калуца​​. Його теорії понад 50 років пролежали в забутті на запорошених полицях історії математики. До 1980-х років вони здавалися лише дивним математичним казусом, поки Майкл Грін і Джон Шварц не показали, що теорія суперструн здатна об'єднати як гравітацію з електромагнетизмом, так і сильні і слабкі взаємодії. Ця теорія оперує 10-мірним простором, притому, що 6 «зайвих» вимірів вважаються «згорнутими». Таким чином, теорія Калуци-Клейна заново відродилася. Ця доля теорії, спочатку відкинутої і висміяної, а потім переглянутої і відродженої, була описана у виправленому виданні книги «The New Ambidextrous Universe», написаної популяризатором науки Мартіном Гарднером.

ПосиланняРедагувати