Федір Виговський
Федір (Теодор[1]) Виговський (до 1610 — після 1665) — український суддя, дипломат доби Гетьманщини. Походив із Виговських — старовинного роду української православної шляхти. Брат Гетьмана України Івана Виговського. Вихованець Києво-Могилянської академії. Один із авторів Гадяцького договору 1658 з Річчю Посполитою.
| Федір Виговський | |
 | |
| Країна: | Річ Посполита і Гетьманщина |
|---|---|
| Освіта: | Києво-Могилянська академія |
| Рід: | Виговські |
| Батько: | Остап Виговський |
| Мати: | Олена Ласкоd |
Біографія ред.
Разом з батьком Остапом Виговським, єпископом Луцьким і Острозьким Ісакієм Борискевичем, єпископом Турівським і Пінським Авраамієм Стагонським, іншими українськими шляхтичами та церковними діячами 30[1] або 31 грудня 1631 від імені Київського братства підписав угоду з архімандритом Києво-Печерської Лаври Петром (Могилою) про об'єднання шкіл Києво-Печерської Лаври та Київського братства (як Остап Виговський, так і Федір підписали документ не польською, а українською мовою).
Освіту, як і його брати, здобув у Києво-Могилянській Академії.
Під час Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 виконував важливі дипломатичні доручення гетьманського уряду. Зокрема, в середині 1657 за дорученням Богдана Хмельницького разом з Павлом Тетерею відвідав Московію. Після 1657 входив до близького оточення Гетьмана Івана Виговського, виконуючи переважно завдання, пов'язані з дипломатичною діяльністю.
Брав активну участь у розробці й прийнятті Гадяцького договору 1658 з Річчю Посполитою. За дорученням Гетьмана кілька разів відвідав Варшаву, в тому числі під час ратифікації угоди польським сеймом (квітень 1659).
Згідно Гадяцької угоди,[2] від польського короля Яна II Казимира отримав підтвердження шляхетських прав і маєток у Стеблеві, що негативно сприйняли рядові козаки.
1664 року обраний шляхетським зібранням Київщини на посаду київського гродського чи земського судді. Пожертвував Хрестовоздвиженській церкві в Вигові 2000 злотих
Примітки ред.
- ↑ а б АКТИ на ЗАСНУВАННЯ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ колегії. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 17 вересня 2015.
- ↑ Мицик, 1994, с. 224.
Джерела ред.
- Юрій Мицик. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети. — К : Варта, 1994. — С. 192—235. — ISBN 5-203-01639-9.
- Грушевський М. Історія України-Руси, т. 10. — К, 1998.
- Липинський В. К. Твори, т. 2. Участь шляхти. — Філадельфія, 1980.
- Volumina Legum. — Petersburg, 1859. — T. 4.
Посилання ред.
- Іван Виговський — від особистого писаря до гетьмана [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |