Відкрити головне меню

Темп'єтто (Tempietto; букв. «храмик», також італ. Tempietto di Bramante) — маленька каплиця-ротонда в центрі одного з дворів монастиря францисканців, що прилягає до церкви Сан П'єтро ін Монторіо в Римі на пагорбі Янікул. Ця, сповнена ясної гармонії споруда, відразу ж і цілком справедливо була сприйнята як програмний витвір Ренесансу. Браманте реалізував ідею про цілісну в своїй досконалій гармонії центричну будівлю.

Темп'єтто
Tempietto di San Pietro in Montorio
Roma-tempiettobramante01R.jpg
Вид на Темп'єтто відкривається з вузького просвіту арки
41°54′12″ пн. ш. 12°30′57″ сх. д. / 41.90333° пн. ш. 12.51583° сх. д. / 41.90333; 12.51583Координати: 41°54′12″ пн. ш. 12°30′57″ сх. д. / 41.90333° пн. ш. 12.51583° сх. д. / 41.90333; 12.51583
Тип споруди церква[1]
Розташування Італія ІталіяРим
Архітектор Донато Браманте
Кін. будівництва 1502
Стиль Ренесанс
Епонім Петро (апостол)
Темп'єтто. Карта розташування: Італія
Темп'єтто
Темп'єтто (Італія)
Темп'єтто у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Храм зведений Браманте на замовлення іспанських монархів Фердинанда та Ізабелли у 1502 році.

ОписРедагувати

Уся задумка Браманте не здійснилася. Поставлений на місці, де за припущеннями був розп'ятий апостол Петро, цей маленький храм мав стати центральним ядром круглого, оточеного колонадою дворика. Дворик не був збудований та відомий лише за гравюрами Серліо. В цій закономірній та ясній композиції двір мав стати відкритим храмом, а Темп'єтто був би призначений тільки для священика.

Основний циліндричний об'єм Темп'єтто піднімається над портиком, 16 суцільних колон якого витесані з граніту. Барабан завершується напівсферичним куполом. Стіна целли нижньої частини, висота якої відповідає портику, розчленована 16 пілястрами, які чергуються з нішами, вікнами та дверми.

В інтер'єрі — роботи Себастьяно дель Пьомбо: «Бичуванння» та «Преображіння» (якому допомагав у роботі сам Мікеланджело), великий плафон Вазарі та могила легендарної Беатриче Ченчі. Остання велика робота Рафаеля, «Преображення», була вилучена з храму та перенесена у 1796 р. до Ватикану

ЛітератураРедагувати

Всеобщая история архитектуры в 12 томах. М.: Стройиздат, 1967. — Т. 5. — с. 302—307 — ISBN N/A (рос.)

ПосиланняРедагувати

  1. archINFORM — 1994.