Анти-Хохбергера тема

(Перенаправлено з Тема анти-Хохбергера)

Те́ма анти-Хохбергера — тема в шаховій композиції. Суть теми — вступним ходом білі зв'язують свою фігуру, але вона грозить оголошенням мату ходом по зв'язці. Чорні захищаються від цієї загрози рухом по своїй лінії зв'язки, розв'язуючи тематичну білу фігуру, і та оголошує інший мат.

Історія ред.

Цю ідею запропонував в 1934 році шаховий композитор А. Хохбергер і походить вона від теми Хохбергера .

Анти-форма теми — це зміна базових тактичних моментів, характерних для основної теми, на протилежні тактичні моменти. В початковій позиції біла тематична фігура не зв'язана і білі вступним ходом для створення загрози мату цією фігурою, що парадоксально, зв'язують її, після чого виникає загроза мату від цієї фігури рухом по лінії зв'язки з використанням зв'язки чорної фігури, яка зв'язує цю тематичну білу Фігуру. Чорні, захищаючись від загрози, йдуть по своїй лінії зв'язки і тематична біла фігура знову стає розв'язаною й оголошує інший мат чорному королю.

Ця ідея дістала назву — тема анти-Хохбергера.


А. Hochberger
«Die Schwalbe»
1934
abcdefgh
88
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
#2               (11+8)






FEN: 8/8/1p2nPB1/1Rn5/5kpP/B5p1/KQ1N1rP1/3N1Rb1

1. Sc4! ~ 2. Qd2#[1]

1. ... Rf3 2. Qe5#

Після вступного ходу білого коня зв'язується білий ферзь, від якого виникає загроза оголосити мат, рухаючись по своїй лінії зв'язки. Чорна тура, рухаючись по своїй лінії зв'язки, захищає від загрози, але розв'язує білого ферзя і він оголошує мат на полі «е5».


Примітки ред.

Це є один із варіантів міжнародного позначення фігур. Використовується для запису розставленої на шахівниці позиції, ходів розв'язку, ілюзорної чи хибної гри шахової задачі, а також запису ходів шахової партії.

  1. Позначення: К — король, Q — ферзь, R — тура, B — слон, S — кінь

Див. також ред.

Джерела ред.

  • Словарь терминов шахматной композиции / Авт.-сост. Басистый М. Б. — К. : Книга, 2004. — С. 64. — ISBN 966-96424-0-1. (рос.)

Література ред.

  • J. Valladäo Monteiro. 222 Temas #2. — Rio de Janeiro, Brasil, 1967. — P. 103. (порт.)