Відкрити головне меню

Телури́ди — сполуки Телуру з менш електронегативними елементами (здебільшого з металами). Телуриди є аналогами сульфідів та селенідів і можуть розглядатися як похідні телуроводню H2Te.

Телуриди утворює більшість елементів, деяким з них може відповідаюти декілька сполук. Відомі частково заміщені гідротелуриди (наприклад, NaHTe), а також телуриди металів з нестехіометричним складом. Для перехідних металів склад телуридів відповідає складу типових сульфідів і селенідів: Me2Te, MeTe, Me2Te3, Me3Te4, Me5Te4, MeTe2.

Поширення у природіРедагувати

 
Сильваніт

До розповсюджених у земній корі природних телуридів відносяться гессит AgTe, колорадоїт HgTe, сильваніт AgAuTe4, нагіагіт.

Фізичні авластивостіРедагувати

Телуриди лужних і лужноземельних металів є безбарвними іонними речовинами, які швидко розкладаються на повітрі, особливо у присутності вологи. При доступі повітря до їхнього розчину той забарвлюється у червоний колір через утворення політелуридів. Телуриди важких металів мають темне забарвлення і є нерозчинними у воді.

ОтриманняРедагувати

Отримання шляхом прямої взаємодії простих сполук варіюється від бурхливої реакції, як у випадку лужних і лужноземельних металів, до повільної, що вимагає нагрівання, як для водню. Телуриди перехідних металів синтезують прямою взаємодією при температурі 400—1000 °C за відсутності повітря.

Альтернативними способами отримання є дія телуроводню на метали або їхні оксиди та осадження сполук при пропусканні H2Te через розчини солей.

Хімічні властивостіРедагувати

Телуриди лужних металів гідролізуються менше за сульфіди і селеніди, однак легше окиснюються. Дані сполуки є сильними відновниками.

Деякі представники ряду, як телурид алюмінію Al2Te3, розкладаються водою, інші ж — лише кислотами, із утворенням телуроводню. Стійкість телуридів знижується зі збільшенням у них вміст Телуру. На повітрі вони посутпово розкладаються, а при нагріванні на повітрі чи у кисні окиснюються до оксиду металу і TeO3. Вищі телуриди (наприклад, WTe2) при нагріванні розкладаються із утворенням металічного порошку.

При насиченні телуром розчинів телуридів утворюються політелуриди (аналоги полісульфідів).

При перегонці телуридів з солями сульфокислот утворюються алкілтелуриди — аналоги етерів і тіоетерів (та, відповідно, спиртів і тіолів):

 
 

ЗастосуванняРедагувати

Основне застосування телуриди знаходять у виробництві напівпровідників і високочутливих детекторів випромінювання (електромагнітного, інфрачервоного, рентгенівського, гамма-променів, альфа- і бета-частинок.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Greenwood, N. N., Earnshaw, A. Chemistry of the Elements. — Edition 2nd. — Oxford : Butterworth-Heinemann, 1997. — P. 765—766. — ISBN 0-7506-3365-4. (англ.)
  • Hoffmann, James E., King, Michael G., Carapella, S. C., Oldfield, J. E., Putnam, R. D. Tellurium and Tellurium Сompounds // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — P. 389. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI:10.1002/0471238961.2005121208150606.a01. (англ.)
  • Housecroft, Catherine E., Sharpe, Alan G. Inorganic Chemistry. — Edition 2nd. — Pearson Education Limited, 2005. — P. 447. — ISBN 978-0130399137. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / Под ред. А. В. Новоселовой. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — С. 807. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / Под ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)
  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0