Відкрити головне меню

Атаксія-телеангіектазія (АТ або А-Т), також відома як атактично-телеангіоектатичний синдром або Луї–Бар синдром,[1] це рідкісне, нейродегенеративне, аутосомно-рецесивне захворювання, що викликає важку інвалідність. Атаксія вказує на порушення координації, а телеангіектазія на невеликі розширені кровоносні судини, обидві ознаками характерні для даного захворювання.[2]

Атаксія-телеангіектазія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 G11.3
OMIM 208900
DiseasesDB 1025
MedlinePlus 001394
MeSH D001260 і D001260
Атаксія телеангіектазія у Вікісховищі?

А-Т вражає різні частини тіла:

  • вражає певні ділянки мозку, включаючи мозочок, викликаючи труднощі з пересуванням і координацією.
  • послаблює імунну систему, викликаючи схильність до інфекції.
  • запобігає відновленню пошкоджених ДНК, збільшуючи ризик раку.

Найчастіше симптоми вперше з'являються в ранньому дитинстві (стадії малюка), коли діти починають ходити. Хоча зазвичай вони починають ходити в нормальному віці, вони похитуються або коливаються при ходьбі, стоячи або сидячи, може здаватися, ніби вони п'яні. Наприкінці дошкільного і початку шкільного віку, у них виникають при зміні погляду природним чином з одного місця в інше (окорухова апраксія). У них розвивається невиразна або спотворена мова і проблеми з ковтанням. Деякі частіше хворіють на інфекції дихальних шляхів (отити, синусити, бронхіти та пневмонію). У зв'язку з тим, що не всі діти розвиваються в тій же манері й з різним темпом, може пройти кілька років, перш ніж буде виставлений правильний діагноз. Більшість дітей з А-Т мають стабільну неврологічну симптоматику протягом перших 4-5 років життя, але в молодшому шкільному віці починає проявлятися збільшення проблем.

А-Т  викликана дефектом в АТМ- гені,[3] , який відповідає за роботу клітин у відповідь на різні форми стресу, в тому числі дволанцюгові розриви в ДНК. Говорячи простою мовою, протеїн, продукований АТМ-геном розпізнає розрив у ДНК, залучає інші білки для усунунення розриву, і блокує створення клітинами нової ДНК поки не завершиться повне відновлення.[4]

Зміст

СимптомиРедагувати

Суттєві відмінності у вираженості ознак А-Т спостерігаються у різних осіб, і в різних вікових групах. Наступні симптоми чи ознаки є як поширеними, так і важливими при А-Т:

  • Атаксія (важкість контролювати рух), яка проявляється рано, але погіршується в шкільному віці до підліткового віку
  • Окорухова апраксія (труднощі з координацією голови і рухом очей при переведенні погляду з одного місця в інше)
  • Мимовільні рухи
  • Телеангіектазії (розширені кровоносні судини) по білковій оболонці (склері) очей, роблячи їх червоними. Не виникають в грудних дітей, можуть вперше з'являтися у віці 5-8 років. Телеангіектазії можуть також з'являються на ділянках шкіри, відкритих для соняних променів.
  • Проблеми з інфекціями, особливо у вухах, синусах і легенях
  • Підвищена захворюваність раком (переважно, але не виключно, лімфоми і лейкози)
  • Уповільнений початок або неповний пубертатний розвиток, і на ранній початок клімаксу
  • Уповільний темп росту (вага та/або висота)
  • Слюнотеча, особливо у маленьких дітей, коли вони втомилися або зосередженні на якомусь завданні
  • Дизартрія (невиразні, повільні, або спотворені звуки мови)
  • Цукровий діабет у підлітковому віці або пізніше
  • Передчасні зміни в волоссі і шкірі

Багатьом дітям спочатку ставлять неправильний діагноз, такий як атактичний церебральний параліч. Діагноз не може бути поставлений до дошкільного віку, коли з'являються чи погіршуються неврологічні симптоми, такі як порушення ходи, координації рук, мовлення та рухи очей, і вперше з'являється телеангіоектазія. Так як А-Т досить рідке захворювання, лікарі не можуть бути знайомі з симптомами, або методами постановки діагнозу. Пізна поява телеангіоектазій може стати перешкодою для діагнозу. Це може зайняти деякий час, перш ніж лікарі запідозрять А-Т як можливе захворювання, так як на початку наявна стабільність симптомів і ознак.[джерело?]

Атаксія та інші неврологічні проблемиРедагувати

Перші ознаки А-Т зазвичай виникають у віці 1,5-4 років.[5][6] Діти почнинають ходити в нормальному віці, але хода особливо не поліпшується в порівнянні з початковою хиткою ходою. Іноді у них виникають проблеми при непорушному стоянні чи сидінні, і, як правило, з'являється тенденція до похитування назад або з боку в бік. У початковій школі ходити стає складніше, і діти будуть використовувати дверні отвори і стіни для підтримки. Під час бігу чи при швидкій ходьбі, стан дітей з А-Т здається кращим в порівнянні з тим, коли вони йдуть повільно або стоять на одному місці. Приблизно на початку другого десятиліття, діти з типовою формою А-Т починають використовувати візочки для пересування на далекі відстані. Під час шкільних років, діти можуть відчувати посилення труднощів з читанням через порушення координації руху очей. У той же час, інші проблеми, пов'язані з тонкою руховою функцією (письмо, розмальовування, і використання столових приладів), та не чітка мова (дизартрія) можуть виникнути. Більшість з цих неврологічних проблем перестає прогресувати після досягнення віку 12 – 15 років, хоча мимовільні рухи можуть початися в будь-якому віці і погіршуватися з часом. Ці додаткові рухи можуть приймати різні форми, включаючи дрібні посмикування рук і стоп, які виглядають як метушливі рухи (хорея), повільних скручувальних рухів верхньої частини тіла (атетоз), прийняття жорстких і скручених поз (дистонії), випадкові неконтрольованими посмикування (міоклонічні посмикування), і різні ритмічні та неритмічні рухи зі спробами скоординувати дію (тремор).

ТелеангіектазіїРедагувати

Виступаючі кровоносні судини (телеангіектазії) над білою оболнкою (склери) очей зазвичай з'являються у віці 5-8 років, але іноді й пізніше, чи взагалі не відсутні. Відсутність телеангіектазії не виключає діагнозу А-Т. Ця проблема є суто косметичною, очна телеангіектазія не кровоточить і не свербить, тож іноді неправильно діагностується як хронічний кон'юнктивіт. Телеангіектазії мають постійний характер, не змінюються з часом, на погоду чи емоції, що відрізняє їх від інших видимих кровоносних судин. Телеангіектазії можуть також з'являються на відкритих сонцю ділянках шкіри, особливо на обличчі й вухах. Вони виникають в сечовому міхурі, як пізнє ускладнення хіміотерапії циклофосфамідом, були виявлені глибоко всередині мозку літніх людей з А-Т, і іноді виникають в печінці та легенях.[джерело?]

Імунні проблемиРедагувати

Близько двох третин людей з А-Т мають порушення імунної системи.[7] До найбільш поширених порушень відносять низький рівень одного або декількох класів імуноглобулінів (IgG, а також IgА або IgM підкласи), організм не виробляє антитіла у відповідь на вакцину або інфекції, а також наявна низька кількість лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів) в крові. Деякі люди схильні до частих інфекцій верхніх (застуда, синусити, отити) та нижніх (бронхіти, пневмонія) дихальних шляхів. У всіх дітей з А-Т повинен бути оцінений стан імунної системи для виявлення тих, у кого є серйозні проблеми, які вимагають лікування для мінімізації кількості й тяжкість інфекцій. Деяким людям з А-Т потрібні додаткові щеплення (особливо від пневмонії та вакцини проти грипу), антибіотики для забезпечення захисту (профілактики) від інфекцій, та/або інфузій імуноглобулінів (гамма-глобулінів). Необхідність такого лікування повинна бути визначена експертом в області імунодефіциту та інфекційних захворювань.

РакРедагувати

Люди з А-Т мають значно підвищену частоту (приблизно 25% ризик впродовж життя) захворюваності на рак, особливо лімфоми та лейкемії, але також можуть виникнути інші види раку.[8] Якщо це можливо, при лікуванні необхідно уникати використання променевої терапії і хіміотерапевтичних препаратів, які працюють то типу радіаційної терапії (радіоміметичні препарати), так як вони особливо токсичні для людей з А-Т. У зв'язку з наявністю специфічних проблем при виявленні раку у пацієнтів з А-Т, лікування повинно бути проведене тільки в наукових онкологічних центрах та після консультації з лікарями, які мають конкретний досвід щодо А-Т. На жаль, немає ніякого способу, щоб передбачити, у кого буде розвиватися рак. Так як лейкоз та лімфома відрізняються від солідних пухлин і не прогресують з одиночної до метастатичної стадії, то є меншою потреба діагностувати їх на ранньому етапі їх появи. Стереження щодо лейкемії та лімфоми не є практичним, крім випадків, коли рак підозрюється при виникненні  можливих симптомів раку (наприклад, тривале збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка неясного генезу).

Жінки, які є носіями А-Т (які мають одну видозмінену копію АТМ-гена), мають приблизно вдвічі збільшений ризик розвитку раку молочної залози, порівняно з загальною популяцією.[9][10] Це відноситься до всіх матерів дітей з А_Т та деяких родичок. Нинішній консенсус полягає в тому, що спеціальні скринінгові тести не приносять користі, але всі жінки повинні проходити регулярне спостереження раку.

ШкіраРедагувати

А-Т може спричинити виникнення ознак раннього старіння, таких як передчасне посивіння волосся. Також може виникати вітіліго (аутоімунне захворювання, що призводить до втрати пігменту шкіри і вона набуває плямистого вигляду, наче місцями відбілена), і бородавок, які можуть бути обширними й погано піддаються лікуванню. У невеликої кількості людей розвивається хронічне запальне захворювання шкіри (гранульоми).[11]

Список літературиРедагувати

  1. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  2. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  3. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  4. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  5. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  6. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  7. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  8. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  9. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  10. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  11. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка)