Теодора Олександрійська
Свята Феодора Олександрійська — християнська подвижниця, єгипетська черниця, преподобна. День пам'яті відзначається 11 вересня[1]. За деякими джерелами Феодора жила в третьому столітті[2], за іншими — в п'ятому[3], і померла в 491[4] або 490 році.
| Теодора Олександрійська | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася |
невідомо Александрія, діоцез Єгипетd, praetorian prefecture of the Eastd, Візантійська імперія |
| Померла |
490 Фіваїда, Єгипет |
| У лику | преподобний |
| День пам'яті |
11 вересня 5 січня (Єпископальна церква) |
Феодора, будучи християнкою, щасливо деякий час прожила разом із багатим своїм чоловіком в Олександрії, за правління імператора Зінона та Олександрійського єпарха Григорія. Згідно житіїв, Феодора зрадила свого чоловіка з молодим і багатим юнаком, зробивши це вночі в лісі, щоб ніхто не дізнався про зраду. Не зважаючи на те, що Феодора вважала, що навіть Бог[en] не знав про її зраду, вона страждала від мук сорому за вчинене. Після цього, за різними джерелами, вона або сама читала Євангеліє, і зустріла фразу «все, що казали ви потемки — при світлі почується»[5] або ж попросила ігуменью монастиря прочитати їй випадковий вірш, і та прочитала «Що я написав — те написав»[3], після чого Феодора зрозуміла, що Богу відомо про її гріх, або ж вона сама зізналася у скоєному[6]. В результаті, вона вирішила піти в монастир для спокутування своїх гріхів. Вона таємно покинула чоловіка, постригла волосся, перевдяглася в чоловічий одяг і вирушила до пустельного монастиря Октодеката. Там вона назвалася Феодором, і багато років смиренно працювала як монах[5].
Після цього в життєписі фігурує історія, дуже подібна до історії Марії Віфінської: спокусившись красою, як вона вважала, миловидного монаха, деяка жінка з міста намагалася звабити його, а отримавши відмову, затаїла злобу. Після того, завагітнівши, звинуватила Феодора в тому, що він її зґвалтував. Хоча звинувачення могли б легко бути спростовані, якби Феодора розкрила, що вона не є чоловіком, вона не стала цього робити, і прийнявши вину, 7 років поневірялася світом разом з дитиною. Тоді її прийняли разом з сином назад в монастир. Правду про те що вона жінка монахи дізналися вже після її смерті[5].
За описами, Феодора здійснила кілька чудес — вона вбила одним словом дикого звіра, що напав на монаха, а самого монаха зцілила, приборкала деяких небезпечних диких тварин, повернула воду в колодязь під час великої посухи[5].
Феодора Олександрійська входить до популярного у середньовіччі класу монахів-кросдрессерів, і розділяє з деякими іншими з них елементи своєї агіографії[7].
Основним джерелом інформації про Феодору є «Життя Феодори», написане в середині п'ятого або в шостому столітті[8].
Примітки ред.
- ↑ Єпархіальний календар — вересень
- ↑ Свята Феодора Олександрійська
- ↑ а б Преподобная Феодора Александрийская(рос.)
- ↑ Memory of Saint Theodora of Alexandria(англ.)
- ↑ а б в г 24 вересня — Преподобної Феодори Олександрійської
- ↑ St. Theodora of Alexandria(англ.)
- ↑ Bullough, Vern (1974). Transvestites in the Middle Ages. American Journal of Sociology. 79 (6): 1381—1394.
- ↑ Bartolini, Maria Grazia (2017). “Manlier than Many Men”. Images of Female Sanctity in Simeon Polockij’s Court Sermons. Studi Slavistici. 13 (1): 59—88. doi:10.13128/Studi_Slavis-20421.