Відкрити головне меню

Тверський вагонобудівний завод

ВАТ «Тверський вагонобудівний завод» (рос. ОАО «Тверской вагоностроительный завод») — російське підприємство, що випускає вагони для потреб залізниці. Керівництво і виробничі приміщення розташовані за адресою 170003, Росія, м. Твер, Заволзький район, Санкт-Петербурзьке шосе, 45-Б.

Тверський вагонобудівний завод
Тверской вагоностроительный завод
Тип ВАТ
Форма власності відкрите акціонерне товариство
Галузь машинобудування
Засновано 25 серпня 1898 
Штаб-квартира Росія, Твер
Ключові особи Василенко Олександр Альбертович (генеральний директор), Орлов Сергій Володимирович (голова спостережної ради)
Продукція залізничні вагони
Виторг
  • 14 900 000 000 ₽ (2015)[1]
Чистий прибуток $6,508 млн (2005)
Власник(и) Трансмашхолдинг
Співробітники 9 978
Холдингова компанія Трансмашхолдинг
Сайт www.tvz.ru

CMNS: Тверський вагонобудівний завод на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

  • 25 серпня 1898 — французько-бельгійським акціонерним товариством «Діль і Балакан» засновано «Верхньоволзький завод залізничних матеріалів».
  • 1915 р. завод перейшов під контроль ВАТ «Російсько-Балтійський вагонний завод». При цьому було змінено назву на «Тверський Російсько-Балтійський завод».
  • 1918 р. завод націоналізовано. Назву змінено на Тверський вагонобудівний завод.
  • 19581962 — філіалом заводу був «Торжокський вагонобудівний завод» [2]
  • 1931 по 1990 роки завод називався «Калінінський вагонобудівний завод».
  • 1993 — на базі Калінінського виробничого об'єднання вагонобудування створено відкрите акціонерне товариство «Тверський вагонобудівний завод».

Початково завод випускав чотиривісні спальні вагони для міжнародної компанії скорих поїздів «Експрес», пасажирські вагони чотирьох класів, службові вагони з салонами для занять і спальним купе, пасажирські вагони для країн із жарким кліматом. Також виготовляли товарні вагони, платформи і вагони-льодовики різних систем, цистерни, вагони-решітки для перевезення торфу, виконувались замовлення на трамвайні вагони, деталі і запчастини до вагонів. Завод виготовляв також військові обози, зброю, деталі до сільськогосподарських машин і автомобілів. У 1904 р. завод виготовляв двоповерхові вагони для переселенців на Далекий Схід, будував шестивісні вагон-салони довжиною 26 м для Великокняжої сімʼї.

В період націоналізації вагонобудівельний завод займався випуском пасажирських і товарних вагонів, вагонів-цистерн, а також підвод і двуколок для Військово-технічного управління, різних сільськогосподарських знарядь. У 1926 році завод розпочав випуск товарних чотиривісних вагонів, платформ і жорстких пасажирських далекого прямування.

В роки індустріалізації основними видами виробів були 20-тонні товарні вагони, вагони-платформи, 20,2-метрові жорсткі пасажирські вагони, поштово-багажні вагони. Одночасно завод виготовляв обоз для Червоної Армії, вагончики-фургони для трактористів, вагончики-майстерні.

В часи німецької окупації завод зазнав сильних руйнацій. Після звільнення міста почались відновлювальні роботи. Одночасно був налагоджений випуск для фронту артилерійських снарядів, мінометів, авіабомб, пересувних майстерень, санітарних вагонів. Державний комітет оборони З жовтня 1943 р. включив завод до списку найважливіших оборонних підприємств СРСР. Завод випускав 18 найменувань фронтової продукції. На підприємстві діяла танкоремонтна база. В 1944 р. частково відновлений завод почав випуск думпкарів, чотиривісних платформ вантажопідйомністю 60 т, металевих напіввагонів вантажопідйомністю 50 т, а в 1948 — критих чотиривісних вантажних вагонів вантажопідйомністю 50 т.

Із 1951 року завод спеціалізується на випуску пасажирських вагонів. В 1955 р. підприємство одним із перших в країні почало випуск колісних пар з буксовими вузлами на роликових підшипниках.

В 60-х роках, вперше в практиці радянського вагонобудування, на заводі був організований серійний випуск і виготовлена велика партія пасажирських вагонів з системою кондиціонування і централізованим електропостачанням від вагонів-електростанцій для експлуатації на середньоазіатських напрямках і між Москвою та Ленінградом.

З 1959 по 1969 роки випускались головні і причіпні електровагони. 19601966 — вагони міжобласного сполучення. 19611970 — вагони-електростанції. 1970 — вагони фірмових потягів «Ульяновськ», «Росія». 1965 р — збудовано експрес «Аврора»,[3] макс. швидкість — 160—180 км/год.

1970 — виготовлено дослідницький вагон-лабораторію з реактивною тягою для випробувань вагонів високих швидкостях. Досягнуто макс. швидкість 249 км/год. [4][5]

1971 — почато серійний випуск двоярусних платформ для перевезення легкових автомобілів.

1973 — збудовано експрес «Русская тройка» з макс. швидкістю руху 200 км/год.[6]

1996 — створюється візок пасажирського вагона, котрий забезпечує підвищену плавність ходу вагона на швидкостях до 160 км/год і принципово новий візок для швидкостей до 200 км/год з дисковим магнітно-рейковим гальмом.

Структура виробництваРедагувати

9 основних цехів:

  • Вагоноскладальний
  • Рамно-кузовний
  • Холоднопресовий
  • Корпус малих серій
  • Гарнітурний
  • Цех перевезень і комплектації
  • Деревообробний
  • Візковий
  • Ливарний

8 допоміжних:

  • Інструментальне виробництво
  • Котельний
  • Електросиловий
  • Енергоспоруд
  • Ділянка експлуатаційно-газового господарства
  • Автотранспортний
  • Ремонтно-механічний
  • Залізнично-складальний

Основні акціонериРедагувати

ВАТ «Сапфір» — 50,6408%, Російська Федерація в особі Федерального агентства з управління майном — 42,4755%.

ІнфраструктураРедагувати

Заводові належить залізнична гілка з виходом на магістраль Москва-Санкт-Петербург (головний хід Жовтневої залізниці біля станції Дорошиха)

Продукція заводуРедагувати

В цей час випускає пасажирські вагони для поїздів дальнього прямування (для швидкостей 160 і 200 км/год), візки для пасажирських вагонів і вагонів метрополітену, колісні пари, вагони вантажні і спеціального призначення, вагони підвищеної комфортності, гідравлічні гасителі коливань.

У 2007 році створений перший вагон, призначений для транспортування по залізниці відпрацьованого ядерного палива, що вивантажується з реакторів Білоярської АЕС (Свердловська область). Замовник вагона — Федеральне агентство з атомної енергії (Росатом). Вагон-контейнер отримав найменування ТК-84/1. Вагон створений в співпраці з єкатеринбурзьким підприємством Уралхіммаш, на котрому спроектовано транспортний контейнер для відпрацьованих тепловиділяючих збірок.

2008 р. виготовив 1142 пасажирських вагонів і 6421 колісну пару.

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.rbc.ru/magazine/2016/05/5716c2249a79472b85254179
  2. сайт Торжокського вагонобудівного заводу (рос.)
  3. Ленінград 1968: запуск потяга "Аврора"[недоступне посилання з липень 2019] spbtv.ru (рос.) Переглянуто 20 лютого, 2010
  4. http://www.railblog.ru/poezd-na-reaktivnoj-tyage/ Архівовано 7 березня 2011 у Wayback Machine. поезд на реактивной тяге — интересно о железной дороге (рос.)
  5. https://web.archive.org/web/20060701235046/http://rt200.narod.ru/svlt3.jpg газета «Правда» 7 березня 1972(рос.)
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 липень 2006. Процитовано 10 липень 2006. 

ПосиланняРедагувати