«Татуювальник Аушвіцу» — (англ. The Tattooist of Auschwitz) — роман австралійської сценаристки та письменниці Гізер Морріс, виданий 11 січня 2018 року у Великій Британії видавництвом Bonnier Zaffre[1]. Українською мовою перекладено 2019 року Ольгою Захарченко та видано того ж року видавництвом «Книголав».

«Татуювальник Аушвіцу»
«The Tattooist of Auschwitz»
Обкладинка українського видання 2019 року
Жанр biographical fictiond
Форма роман
Автор Heather Morrisd
Мова англійська
Опубліковано 2018
Країна  Австралія
Видавництво CPressd
Переклад 2019, Ольга Захарченко

Сюжет ред.

У 1942 році влада Словаччини під тиском Третього Рейху наказує кожній єврейській родині відправити одну дитину на роботу в Німеччину. Лалі (Людвіґ Айзенберг) має брата, у якого дружина та двоє дітей, тому він добровільно зголошується залишити батьківський дім. Через декілька днів подорожі у вагоні для перевезення худоби словацькі євреї дійсно зупинилися перед воротами з написом "Arbeit macht frei" ("Праця робить вільним"). Це Аушвіц, один із найбільших таборів смерті. Лалі знав багато мов, тож йому вдалося влаштуватися татуювальником — дряпати цифри на руках в'язнів. Одного дня у черзі на татуювання стояла молода дівчина Ґіта, налякана й розгублена. Для Лалі це було кохання з першого погляду. Він заповзявся не тільки вижити, але й будь-якою ціною захистити її. Так почалася одна з найбільш життєствердних, відважних, зворушливих історій про Голокост: історія кохання татуювальника Аушвіцу.

Ключові персонажі ред.

  • Лалі — Людвіґ Айзенберг(після закінчення Другої Світової війни — Людвіґ Соколов), в'язень № 32407, тетувірер (татуювальник)
  • Ґіта — Ґізела Фурман, ув'язнена № 34902, співробітниця адміністративної будівлі табору
  • Пепан — тетувірер
  • Леон — помічник Лалі
  • Барецкі — охоронець Лалі
  • Шварцгубер — старший комендант табору
  • Менґеле — головний лікар табору
  • Цилька — подруга Ґіти; під час перебування в таборі підтримувала інтимні стосунки з Шварцгубером

Про автора ред.

Гізер Морріс — уродженка Нової Зеландії, пізніше переїхала жити до Австралії. Протягом кількох років, працюючи у великій державній лікарні в Мельбурні, вона вчилася й писала п'єси, одна з яких отримала нагороду від Американської кіноакадемії. У 2003 році, після смерті Ґіти, її познайомили з Людвіґом Соколовим, який "мав історію, варту того, щоб її розповісти". Протягом трьох років двічі-тричі на тиждень записувала інтерв'ю, які після смерті Лалі оформила у вигляді сценарію, а пізніше — роману.

Критика ред.

Середня оцінка 380 тисяч читачів на сайті Goodreads [2] 4,3 з максимальних 5.

Водночас офіційний твіттер Меморіалу Аушвіцу "не може рекомендувати для прочитання книгу тим, хто хоче зрозуміти історію табору". [3]

Англійська газета The Guardian опублікувала у грудні 2018 року статтю [4] з розбором історичних та фактологічних помилок. Наприклад, під зазначеними в книзі номерами в архівах Аушвіцу значаться інші в'язні. Також епізод, де Лалі просить знайти пеніцилін для захворівшої на тиф Ґіти, є неможливим, бо станом на 1942 рік пеніцилін не використовувався для лікування тифу, і взагалі був відсутнім на фармакологічному ринку Європи, хоча дійсно набув широкого розповсюдження до кінця Другої Світової війни у 1945 році.

Однак авторка Гізер Морріс стверджує, що на 95% опубліковане у книзі відповідає розповідям Людвіґа Соколова (який почав розповідати свою історію у віці 87 років), і лише 5% є художнім вимислом, та наголошує, що цей роман "не є романом про концтабір Аушвіц зокрема чи Голокост загалом, а романом про історію життя і кохання двох людей під час Голокосту, які перебували в концтаборі Аушвіц". [5]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. » The Tattooist of Auschwitz - Zaffre Publishing. www.zaffrebooks.co.uk. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 25 червня 2019.
  2. » The Tattooist of Auschwitz. www.goodreads.com. Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
  3. »Офіційний твіттер Меморіалу Аушвіцу - Реакція на книгу "Татуювальник Аушвіцу". www.twitter.com. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 23 листопада 2018.
  4. »The Tattooist of Auschwitz attacked as inauthentic by camp memorial centre. www.theguardian.com. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
  5. »The love story that started with a tattoo in a death camp. www.theguardian.com. Архів оригіналу за 31 травня 2020. Процитовано 17 травня 2020.

Посилання ред.