Відкрити головне меню

Мики́та Станісла́вович Татарко́в (нар. 4 січня 1995, Запоріжжя, Україна) — український футболіст, нападник солігорського «Шахтаря».

Ф
Микита Татарков
Mykyta Tatarkov.jpg
Особові дані
Повне ім'я Микита Станіславович Татарков
Народження 4 січня 1995(1995-01-04) (24 роки)
  Запоріжжя, Україна
Зріст 174 см
Вага 67 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Білорусь «Шахтар» (Солігорськ)
Номер 28
Юнацькі клуби
2008—2012 Україна «Металург» (Запоріжжя)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2012–2015 Україна «Металург» З 29 (1)
2016–2018 Україна «Чорноморець» 68 (3)
2019– Білорусь «Шахтар» С 8 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
2013 Україна Україна (U-19) 2 (0)
2014–2015 Україна Україна (U-20) 6 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 26 липня 2019.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Микита Татарков — уродженець Запоріжжя. Футболом почав займатися у ДЮСШ місцевого «Металурга» під керівництвом Олександра Рудики[1]. 25 липня 2012 року дебютував у юнацькій команді запорожців в поєдинку з дніпропетровським «Дніпром». 22 серпня того ж року чотири рази розписався у воротах юнацької команди «Шахтаря», а вже за три дні після цього вперше з'явився на полі у молодіжому складі «Металурга».

У 2013 році викликався до юнацької збірної України (U-19), однак закріпитися у команді не зумів, провівши лише два поєдинки.

6 квітня 2014 року дебютував у Прем'єр-лізі в матчі проти одеського «Чорноморця», замінивши на 11-й хвилині Євгена Пісоцького. Перший гол у складі «Металурга» провів 31 серпня того ж року у ворота львівських «Карпат».

У 2014 році зумів знову повернутися до лав юнацької збірної Олександра Петракова, що готувалася до участі в чемпіонаті світу 2015 серед молодіжних команд.

2 січня 2016 року було офіційно оголошено про перехід Микити до складу одеського «Чорноморця»[2], з яким він підписав контракт на 2,5 роки[3]. У 2016 році міцно з'являвся в стартовому складі, на початку сезону 2017/18 частіше залишався на лавці запасних, але пізніше повернув місце в основі. У сезоні 2018/19 став частіше виходити на заміну.

У лютому 2019 року прибув на перегляд в білоруський «Шахтар» із Солігорська і в березні підписав з ним контракт[4].

ЗбірнаРедагувати

Виступав за юнацькі та молодіжні збірні України. З командою до 20 років взяв участь у молодіжному чемпіонаті світу 2015 року в Новій Зеландії.

Стиль гриРедагувати

На початку кар'єри Татаркова у 2013 році оглядач сайту Football.ua Олександр Прошута охарактеризував молодого нападника як гравця з феноменальним гольовим чуттям, що майже завжди здатен опинитися в потрібному місці в потрібний момент. На думку журналіста, у Татаркова добре поставлений удар з обох ніг та досить непогані, як для невисокого гравця, здібності у грі на другому поверсі. До того ж, він здатен підігрувати партнерам та діяти другим темпом, звільняючи зони для їх вривання[5].

Статистика виступівРедагувати

Статистичі дані наведено станом на 13 травня 2018 року

Сезон Команда Чемпіонат Кубок Єврокубки Інші кубки Всього
Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Матчі Голи
2013—2014   «Металург» З ПЛ 6 0 КУ 0 0 6 0
2014—2015 ПЛ 9 1 КУ 0 0 9 1
2015—2016 ПЛ 15 0 КУ 1 0 16 0
Всього в «Металурзі» 30 1 1 0 0 0 0 0 31 1
2015—2016   «Чорноморець» ПЛ 9 0 КУ 0 0 9 0
2016—2017 ПЛ 21 1 КУ 0 0 21 1
2017—2018 ПЛ 23 0 КУ 1 0 24 0
Всього в «Чорноморці» 53 1 1 0 0 0 0 0 54 1
Всього за кар'єру 83 2 2 0 0 0 0 0 85 2

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Александр Рудыка: На ЧМ ребята поставили цель занять первое место (рос.). «Sport.ua». Процитовано 26 травня 2015. 
  2. Пополнение в составе «Черноморца». Офіційний сайт ФК «Чорноморець» (2 січня 2016). Перевірено 2 січня 2016.(рос.)
  3. Максим Сухенко. Татарков, Кузнецов и Стефурак не рассматривали другие варианты кроме «Черноморца». SportArena.com (5 січня 2016). Перевірено 5 січня 2016.(рос.)
  4. Украинский полузащитник Татарков стал игроком «Шахтера»
  5. Молодые ветра. Металлург Запорожье (рос.). «Football.ua». Процитовано 26 травня 2015. 

ПосиланняРедагувати