Є́вген Я́кович Татаре́ць (20 липня 1943, м. Сєров, Свердловська область, Росія — 31 серпня 1993, м. Київ) — український кінорежисер. Член Спілки кінематографістів України.

Татарець Євген Якович
Народився 20 липня 1943(1943-07-20)
Свердловська область, РРФСР, СРСР
Помер 31 серпня 1993(1993-08-31) (50 років)
Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність кінорежисер
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого

Життєпис

ред.
 
Могила Євгена Татарця, Байкове кладовище

Народився 20 липня 1943 року у місті Сєров Свердловської області. Закінчив Київський політехнікум зв'язку (1963) та кінознавчий факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (1974).

Працював механіком, асистентом режисера Київського відділення «Центрнаукфільм». З 1976 року був режисером «Укркінохроніки».

Раптово помер від серцевого нападу у 50-річному віці 31 серпня 1993 року[1]. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′01″ пн. ш. 30°30′04″ сх. д. / 50.4171889° пн. ш. 30.5013806° сх. д. / 50.4171889; 30.5013806).

Фільмографія

ред.

Створив стрічки:

  • «Два роки в Абвері»;
  • «Уран — сировина майбутньої енергетики» (1978);
  • «Місто на скелях» (1979);
  • «Пастор на слизькій дорозі»;
  • «Мій Нікополь» (1980);
  • «Кіно України у десятій п'ятирічці»;
  • «Без строку давності» (1981);
  • «Прозріння» (1983);
  • «Театр Параджанова» (1990);
  • «На одній землі» (1993) та ін.

Література

ред.
  • Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С.153.
  1. «Усі мовчать, а сталося моє вбивство…»