Ян-Амор Тарновський
Граф Я́н-Амо́р Тарно́вський, Ян Магнус[3] Тарновський (пол. Jan Amor Tarnowski; січень 1488, м. Та́рнів[4] — 16 травня 1561, родинний маєток Вевюрка[5]) — державний, політичний, військовий діяч Польського королівства. Представник шляхетського роду Тарновських гербу Леліва. Великий гетьман коронний (1527–1559). Придворний короля (з 1502). Каштелян войницький (з 1522), краківський (з 1536). Воєвода руський (1527–1535) і краківський (з 1535). Староста сандомирський, жидачівський, сондецький, городельський. Перший граф Священної Римської імперії в родині Тарновських (1547)[6]. Засновник міста Тернополя. Тесть руського магната Констянтина Василя Острозького.
Ян Амор Тарновський | |
---|---|
пол. Jan Amor Tarnowski | |
Народився | 1488 Та́рнів |
Помер | 16 травня 1561 Вевюрка |
Поховання | Тарнів |
Країна | Королівство Польське |
Діяльність | воєначальник, магнат |
Відомий завдяки | засновник Тернополя |
Знання мов | польська |
Учасник | Московсько-литовська війна 1507—1508, Московсько-литовська війна 1512—1522, Битва під Оршею, Польсько-тевтонська війна, Битва під Обертином, Литовсько-московська війна 1534—1537, Облога Стародуба (1535) і Війна кокоша |
Magnum opus | Consilium rationis bellicaed |
Титул | граф[d] |
Посада | Краківський каштелян, руські воєводи, великий гетьман коронний[1], Краківський воєвода[d], Сандомирський воєвода, сандомирський старостаd, каштелян войніцькийd, староста жидачівськийd, городельський старостаd, староста любашівскийd, хмільницький старостаd і староста стрийський[d] |
Військове звання | Гетьман великий коронний |
Рід | Тарновські гербу Леліва |
Батько | Ян Амор Юніор Тарновський |
Мати | Барбара з Рожноваd |
У шлюбі з | Софія Шидловецька |
Діти | Софія Тарновська[2], Ян Криштоф Тарновський і Q126082982? |
Нагороди | |
Родовід
ред.Рафал з Тарнова | ||||||||||||||||
Ян з Тарнова | ||||||||||||||||
Дзєржка з Вєловсі | ||||||||||||||||
Ян Тарновський | ||||||||||||||||
Катерина | ||||||||||||||||
Ян Амор Юніор Тарновський | ||||||||||||||||
невідомий чоловік | ||||||||||||||||
Єлизавета зі Штернберка | ||||||||||||||||
невідома жінка | ||||||||||||||||
Ян-Амор Тарновський, Воєвода Руський | ||||||||||||||||
Завіша Чорний | ||||||||||||||||
Ян з Рожнова | ||||||||||||||||
Барбара Виш-Рожновська | ||||||||||||||||
Барбара Завішанка | ||||||||||||||||
невідомий чоловік | ||||||||||||||||
Маргарита Шафранець | ||||||||||||||||
невідома жінка | ||||||||||||||||
Життєпис
ред.Ян Амор Тарновський (Іоанн з Тарнова, Ян Амор ІІ з Тарнова), син Яна Амора молодшого і Барбари Завішанки з Рожнова[6] — онучки Завіші Чорного з Габрова; походив з багатої шляхетської родини, яка мала сенаторський статус.
Виховувався при дворах кардинала Фридерика Яґеллончика, королів Яна I Ольбрахта, Александра I Яґеллончика і Сиґізмунда I Старого. Вчився у Краківській академії, при єпископі Перемишля.[4] Отримав всесторонню класичну гуманітарну, військову освіту.
Бойовий шлях почав у 22-річному віці під керівництвом гетьмана литовського Костянтина Острозького. 1509 року учасник облоги Хотинської фортеці.[4] 1512 року: брав участь у поході на Молдовське князівство (керував кавалерійським підрозділом), у битві під Лопушним. У 1517–1521 роках, щоб покращити свою освіту, здійснив велику подорож по світу: побував у країнах Західної Європи, відвідав Близький Схід — у тому числі Сирію, Палестину, Єгипет, Грецію, Османську імперію.
На боці антиосманської коаліції брав участь у габсбургсько-османській війні у 1521 році. У 1524 році в сутичці під Львовом розбив османсько-татарський загін.
З 1527 р. Великий коронний гетьман. Ввів у вжиток клейнод гетьманської влади Гетьманський знак.
1531 р. очолив польське військо в битві під Обертином у війні з Молдавським господарем Петру IV Рарешем за владу над Покуттям. 1533 року очолив опозицію в Сеймі, згодом відійшов від політики. 1534 року: за його сприяння обнесено валом та зміцнено замок у Хмільнику;[7] керував польсько-литовсько-українським військом у війні проти Московії. Уславився здобуттям Гомеля, облогою і взяттям Стародуба (1535 р.). Під час звільнення Стародуба, він застосував мінування стіни, що вважається першим успішним використанням мін у середньовічній війні.[8] Після захоплення міста наказав знищити усіх полонених московитів.[9]
У 1537 році став на сторону короля під час «курячої війни». Брав участь у придушенні виступу мешканців Гданська проти влади короля.[10]
Рояліст у внутрішній політиці; виступав проти зростання шляхетських привілеїв. Видатний адміністратор.
1540 року заснував місто Тернопіль. Видав грамоту про права та обов'язки міщан, рівність латинського та грецького обрядів.[4]
1547 року: отримав титул графа Священної Римської імперії;[6] агент Яна Амора Тарновського Йоб Братфуш (Претфус) купив у львівських міщан Вольфа та Януша Шольців, Георга Ґансборна «pro sua necessitate» 21 віз «січної» зброї, 17 возів «залізива», 115 штук вогнепальної зброї, аркебузу, ручні мушкети[11]
«Протектор» православного львівського єпископа Макарія Тучапського.[12]
Ян-Амор Тарновський — автор праці «Рада воєнної справи» (лат. Consilium rationis bellicae) (1558 р.), яка виклала досягнення польської військової думки і техніки того часу, на ній виховувалось декілька поколінь полководців Речі Посполитої. Володів великою бібліотекою, колекцією творів мистецтва.[4]
Помер 16 травня 1561 року в родинному маєтку Вевюрка (перед смертю за присутності кам'янецького єпископа Леонарда Слоньчевського ствердив, що помирає римо-католиком[13]). У латинській катедрі Тарнова коштом зятя, князя Василя Костянтина Острозького, наприкінці XVI ст. встановлено виготовлений майстром Паллавіні надгробок батьку Янові Аморові (верхній ярус) та сину Янові Кшиштофові (нижній) Тарновським[14] з епітафією.[15]
Маєтності
ред.Цей розділ потребує доповнення. (березень 2017) |
Посідав дідичним правом міста Тарнів, Тернопіль (обидва міста фортифікував), Ярослав (спорудив новий замок замість старого, який перетворювався на руїни).[13] 1528 року у Івана (Яна) Дідушицького купив село Пустомити (нині місто), які пізніше відкупив син Івана (Яна) Микола Дідушицький.[16]
Вшанування
ред.Цей розділ потребує доповнення. (березень 2017) |
Історична назва вулиці у Львові за Австро-Угорщини та Польщі (1907—1943) (тепер вулиця генерала Мирона Тарнавського).
У місті Тернополі з червня 2019 до квітня 2023[17] працювала старотарнопільська ресторація «Леліва», яка використовувала герб Тарновського як елемент логотипу. Заклад розміщувався на вулиці С. Качали, 18.
В честь Яна Амора Тарновського названо найбільший тернопільський теплохід, що курсує міським водосховищем та раніше носив назву "Герой Г. Танцоров".
Родина
ред.Батько: Ян Амор Юніор Тарновський. Матір: Барбара Завішанка з Рожнова. Дружини:
- перша — Барбара Тенчинська — донька руського воєводи і старости Миколая Тенчинського, син — Ян Амор, пробощ краківський, тарнувський, секретар короля[6];
- друга — Софія з Шидловецьких (†1565, був її надгробок у Ченстохові)
Діти: - Софія — дружина князя Василя Костянтина Острозького
- Ян Кшиштоф — секретар короля, каштелян войніцький, староста сандомирський, стрийський, долинський.
Примітки
ред.- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 42. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 356.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 326. (пол.)
- ↑ а б в г д Окаринський В., Ханас В. Тарновський Ян ІІ Амор… — С. 385.
- ↑ Вевірка [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.][неавторитетне джерело]
- ↑ а б в г Tarnowscy (01) [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Chmielnik // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 589. (пол.) — S. 589. (пол.)
- ↑ Стародубская война: осада. warspot.ru (рос.). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.
- ↑ Стародубская война: «слава» Яна Тарновского и пушки. warspot.ru (рос.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 29 серпня 2020.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 327.
- ↑ Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 33. (пол.)
- ↑ Грушевський М Історія України-Руси. — Т. V. — С. 438.
- ↑ а б Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 328.
- ↑ Tarnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 198. (пол.) — S. 198. (пол.)
- ↑ Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 646. (лат.)
- ↑ Pustomyty z Wolicą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 312. (пол.) — S. 312. (пол.)
- ↑ admin (6 квітня 2023). Старотарнопільську ресторація “Леліва” – закривається - Громадське Місце Тернопіль (укр.). Процитовано 15 квітня 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела
ред.- Вирський Д. С. Тарновський Ян [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 35. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Життя і смерть Яна Тарновського // Станіслав Оріховський. Твори. — К. : Дніпро, 2004. — 672 с., іл. — С. 488—528. — ISBN 966-578-160-X.
- Окаринський В. «Іоанн з Тарнова» — Ян Амор ІІ Тарновський (1488—1561), граф, великий коронний гетьман, воєвода руський, засновник міста Тернополя, як ренесансна людина в контексті доби [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.] // Українська історична біографістика: забуте і невідоме / За редакцією проф. М. М. Алексієвця. – Част. 2. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. — С. 33—46.
- Окаринський В., Ханас В. Тарновський Ян ІІ Амор // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 385. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 326—329. (пол.)
Посилання
ред.- Jan Amor Magnus hr. Tarnowski z Tarnowa h. Leliwa (ID: 8.431.9) [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Попередник Отто Ходецький |
Воєвода Руський 1527-1535 |
Наступник Ян Тенчинський |