Відкрити головне меню

Васи́ль Васи́льович Тарно́вський (старший) (14 (26) червня 1810(18100626), Антонівка — 4 (16) грудня 1866) — український етнограф, історик права, громадський діяч.

Тарновський Василь Васильович
O.rokachevskij.-portret-v.tarnovskogo.jpg
Народився 14 (26) червня 1810
Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 4 (16) грудня 1866 (56 років)
Поховання Звіринецьке кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність етнолог
Alma mater Юридичний факультет Московського державного університету[d]
Діти Тарновський Василь Васильович (молодший)
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня

ЖиттєписРедагувати

Початкову освіту отримав від свого батька, згодом навчався в Ніжинському Ліцеї кн. Безбородька (разом із М. Гоголем), а в 1832 році закінчив юридичний факультет Московського університету. Викладав у Житомирській гімназії. М. В. Гоголь рекомендував його ректору Київського Імператорського університету Св. Володимира М. О. Максимовичу професором російської словесності, хоча той викладав у гімназії історію.

Друг М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Костомарова й П. Куліша, був близький до Кирило-Мефодіївського братства.

Під час арешту і слідства над Шевченком родина Тарновських переховувала у себе його вірші. Після звільнення поета із заслання, щоб підтримати його матеріально і морально, Василь Тарновський придбав сімнадцять малюнків Шевченка, розпочавши тим самим колекціонування творчої спадщини поета.

Вивчав сучасний і минулий стан та побут українського селянства; автор статей «Юридический быт Малороссии» («Юридические Записки», 1842, ч. 2), «О делимости семейств в Малороссии» («Труды Комиссии для описання губерний Киевского учебного округа», 1853).

Переконаний противник кріпацтва, брав активну участь у підготові селянської реформи.

Був членом Полтавської і Чернігівської Земської управи. 18581859 — депутат від уряду в Чернігівському Губернському Комітеті «для устройства и улучшения быта помещичьих крестьян».

1860 — член-експерт редакційних комісій у Петербурзі, які готували проект реформи. За особливі заслуги у підготовці селянської реформи нагороджений Золотою медаллю на Олександрівській стрічці (1861), орденами Св. Анни 2-го ст. (1861) та Св. Володимира 3-го ст. (1864) та бронзовою медаллю на «Пам'ять звільнення селян».

Діставши 1854 року в спадщину великі маєтки бездітного дядька Григорія Степановича Тарновського на Чернігівщині, серед яких був чудовий маєток в селі Качанівці, став меценатом української культури, допоміг видати «Записки о Южной Руси» і «Чорну Раду» П.Куліша.

Помер В. В. Тарновський раптово, після бурхливого засідання Земства, похований в своєму маєтку Качанівці в церкві Св. Георгія Хозевіта. В шлюбі з Людмилою Володимирівною Юзефович (1813—1898) виховав двох синів: Василя (1838—1899) та Володимира (1840—1921) й доньку Софію (1847—1899).

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати