Відкрити головне меню

Талашкіно  — село Смоленської області, 18 км на південь від автошляху А141 Орел — Вітебськ.

село[1]
адміністративно-територіальний поділ Росії
садиба[d]
protected area of Russiad
Талашкіно

Усадьба Талашкино золотой осенью.jpg

Координати 54°39′22″ пн. ш. 32°11′07″ сх. д. / 54.65611111113877740° пн. ш. 32.185277777805772814° сх. д. / 54.65611111113877740; 32.185277777805772814Координати: 54°39′22″ пн. ш. 32°11′07″ сх. д. / 54.65611111113877740° пн. ш. 32.185277777805772814° сх. д. / 54.65611111113877740; 32.185277777805772814

Країна Flag of Russia.svg Росія
Адмінодиниця Q4450364?
Телефонний код 481
Поштовий індекс 214512
Талашкіно. Карта розташування: Росія
Талашкіно
Талашкіно
Талашкіно (Росія)
Талашкіно у Вікісховищі?

Кількість мешканців дорівнює 1550 осіб. Адміністративний центр Талашкинського сільського поселення.

В селі діє музейний історико-архітектурний комплекс «Теремок».

Історичні даніРедагувати

Перші письмові згадки датовані 16 століттям, коли ці зімлі підкорила собі Польща. Землі були передані королем Сігізмундом ІІІ родині Шупинських. Відомості про садибку є у 18 столітті.

Наприкінці 19 століття. Талашкіно придбали князі Тенішеви. Активно перебудовою садиби займалася княгиня Тенішева Марія Клавдіївна (1858—1928), що бажала мати садибу поблизу від володінь подруги дитинства — К. Святополк-Четвертинської.

Садиба Тенішевих до 1917 р.Редагувати

З 1893 р. тут розпочинаються діяльні роботи по створенню художнього центру з майстернями декоративно-ужиткового мистецтва. Водночас володарка Марія Клавдіївна збирає мистецькі і етнографічні колекції, частку яких перевозить в музейчик садиби. Особа цілеспрямована, княгиня Тенішева починає систематичну працю по створенню відповідних колекцій, широких за часом створення і тематикою -

З часом колекції розрослися в справжні музейні комплекси, де було вдосталь рідкісних чи унікальних речей. Родзинкою серед них була колекція емалей, технологію створення яких відновила сама Тенішева. Княгиня передасть мистецькі збірки Московському археологічному інституту. У 1905 р. для музейних збірок будується спеціальна споруда в місті Смоленськ і їх вивозять з Талашкіна. У 1907 р. найкращі речі збірки (що досягла 10.000 одиниць) показав Лувр в Парижі.

Водночас розпочинається меценатська діяльність княгині і налагодження зв'язків з сучасними російськими митцями. Замовляючи власні портрети відомим художникам доби, Тенішева підтримує їх матеріально. Її портретували -

Тенішева матеріально підтримала видання журналу «Світ мистецтва» і була зайомою художника Бенуа Олександра Миколайовича та імпресаріо Дягілєвим Сергієм Павловичем.

В Талашкіно виникає низка споруд, пов'язаних з виробництвом і культурою - музей старовини, театр, садибна церква, майстерні для Тенішевої та художників, меблярів тощо. Керувати майстернями Тенішева запросила з Москви багатодітного художника Малютіна Сергія Васильовича (1859—1837), чим рятувала того від злиднів.

Музейний історико-архітектурний комплекс «Теремок».Редагувати

Князь Тенішев помер до 1917 р. Марія Клавдіївна перебралася у Крим, звідки емігрувала у Францію, де і доживала останні роки. Більшість її колекцій та коштовностей залишилась в СРСР, була пограбована, знищена чи передена в інші музеї.

За часів СРСР садиба постраждала і збережна частково. Більшість дерев'яних споруд колишнього комплексу знищена, родинний склеп Тенішевих розорено. Від колишніх споруд врятовані -

  • Теремок
  • садибна церква. Остання досить незвична за формами і неканонічна за оздобами. Споруда центрична, з одню банею і низкою архітектурних кокошників. Храм Святого Духа не був освячений церквою і через неканонічність мозаїки «Спас Нерукотворний», створеної за ескізами художника Реріха Миколая Костянтиновича.

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Рыбченков Б. Ф., Чаплин А. П. Талашкино. — М., 1973;
  • Журавлёва Л. С. Теремок. — М., 1974;
  • Журавлева Л. С. Княгиня Мария Тенишева. — Смоленск, 1992;
  • Назарова Т. Талашкино — «Афины русских крестьян»
  • Билибин И. Памяти кн. М.Кл. Тенишевой // Возрождение. 1928. № 1052 от 19 апреля.
  • Озер Д. Мир эмалей Марии Тенишевой // Москва, 2004.
  • Матеріали періодичних видань

ПосиланняРедагувати